Доволі критично екоактивісти cприйняли проект змін структури Мінекології. Так, Олексій Хабатюк, голова наглядової ради Фонду цільових екологічних інвестицій, написав у Фейсбуці: «Мені важлива і енергоефективність, і екологія. Але чому гранична чисельність апарату Держенергоефективності — 224 особи, а Мінекології — 211? Поясніть логіку. Лише перелік функцій Мінекології в рази перевищує список того відомства».

Його підтримує Наталія Странадко: «Впадає в око, що багато штатних одиниць відведено на непрофільну роботу — на кшталт забезпечення організації роботи міністра. Це теж потрібно, але не в такій кількості. Те саме із заступниками міністра (передбачається 5 одиниць. — О. Л.). Відділ екологічної політики та наукової діяльності — це що? Адже екологічною політикою займається все міністерство, а не конкретний відділ. Відділ атмосферного повітря не зможе займатися ще й кліматом. У них роботи — ого-го, у т. ч. з провадження Конвенції про транскордонне забруднення.

А клімат… Нині всі країни ведуть переговори про нову глобальну угоду, яка прийде на зміну Кіотському протоколу. Якщо ліквідували Агентство екологічних інвестицій, яке ми колись створювали на прикладі європейських країн, то в Мінекології повинно бути управління з клімату. Там колосальний обсяг роботи: і адаптація до змін клімату, і передача технологій, і торгівля викидами тощо. А скільки ще всього треба буде виконувати нашій країні за взятими зобов’язаннями скорочення викидів парникових газів, якщо хочемо й надалі отримувати фінансові ресурси в межах нової глобальної угоди».

«Ця структура не враховує майже нічого з тої критики функцій Мінекології, що звучала останнім часом. Наприклад, якщо запобігати змінам клімату має відділ «повітря», то автори реформи не розуміють, звідки надходять загрози змін клімату. Якщо окремо існують відділи охорони води/повітря/екосистем і окремо — екологічної безпеки, то екологічна безпека досі сприймається як частина техногенної безпеки, а не навпаки. А якщо справді Мінекології збирається переходити від контролю до управління водними ресурсами шляхом розробки басейнових річкових планів, то не зрозуміло, який підрозділ це робитиме, оскільки в басейнах (на місцях. — О. Л.) нікого від Мінекології немає (облуправління Мінекології було ліквідовано під час так званої адмінреформи в 2012 році. — О. Л.)», — зауважує авторитетний міжнародний експерт Андрій Демиденко.

Очевидно, нову структуру Мінекології слід доопрацювати, а фахівців, зокрема і з громадського сектору, до цього треба залучати на етапі її розроблення, а не для отримання критики фінальної версії.