Блукаючи якось вулицями Відня, я випадково натрапив на пам’ятник Юрієві Кульчицькому. Був приємно вражений, коли довідався, що бронзову скульптуру в історичній частині австрійської столиці встановили її жителі не кому-небудь, а моєму землякові із Самбірщини. Батько кави стояв на п’єдесталі. Його обличчя прикрашають пишні козацькі вуса, вбраний він у турецькі шати. Правою рукою тримає тацю з філіжанками кави, а біля його ніг — трофеї турецького війська: пощерблені ятагани, бунчуки та хоругви з півмісяцями. Від побачено неабияк запишався за рідний край та його людей, які прославляють українців у світі.
Щоранку мільйони людей п’ють каву. Цей напій збадьорює на цілий день. У великих містах біля офісів і станцій метро працюють мобільні кавоварки на автомобільному шасі. Розповідають, що в деякі дні така кавоварка видає до 500 порцій. Але і конкуренція між продавцями чимала. Високоякісну каву звариш лише на добротному обладнанні.
Одне слово, п’ючи каву в Києві або Львові, слід пам’ятати про славне село Кульчиці, що дало світові трьох козацьких гетьманів: Петра Конашевича-Сагайдачного, Марка Жмайла, Павла Бута та захисника Відня тепер уже легендарного Юрія Кульчицького, завдяки якому місто врятувалося від турецької навали. Попри це, Юрій Кульчицький один із перших, хто прищепив європейцям смак до кави.
Сам Юрій Кульчицький був перекладачем з кількох мов, зокрема турецької, мав власну торговельну компанію у Відні з продажу ювелірних виробів, перлів, шовку та килимів. Потім покинув торгівлю і став надвірним австрійським кур’єром між Австрією та Туреччиною, під час війни з турками 1684 року підписувався як «Цісарський придворний кур’єр у Туреччині».
Коли розпочалась облога Відня, Юрій Кульчицький був серед його оборонців. Під час одного з боїв його поранили. Місто ось-ось мало перейти до рук турків, і тоді сміливий українець переодягнувся в одяг турецького купця і через заслін ворога дістався до герцога Лотаринзького Карла V з листом про допомогу, що згодом позначилося на перемозі австрійців. Облогу зняло військо європейських союзників на чолі з польським королем Яном III Собеським. За це Юрій Кульчицький отримав чималу винагороду грошима, будинок, а також срібну медаль. Із трофеїв, здобутих у турків, Юрієві Кульчицькому віддали 300 мішків кави, які знайшли в захопленому військовому таборі.
Відтоді й розпочалася історія зі знаною тепер у світі віденською кавою, що її започаткував 1683 року Юрій Кульчицький. Спочатку він продавав каву на вулицях Відня в турецькому вбранні, а потім відкрив першу в місті кав’ярню. Із часом його кав’ярня «Під синьою пляшкою» набула популярності та стала улюбленим закладом у місті.
ДОВІДКА «УК»
Про те, що кавовий напій набув неймовірної популярності у світі, знають, напевне, всі. Однак хто ж із відомих особистостей найбільше захоплювався цим запашним тонізуючим напоєм? Спробуємо скласти рейтинг із п’яти всесвітньо відомих людей. Отже, перші три сходинки нашого почесного списку посідають французи.
Рейтинг очолює письменник Оноре де Бальзак, який, за підрахунками одного з дослідників, випив 15 000 чашок міцної кави, пишучи «Людську комедію».
Другу сходинку посідає філософ Вольтер. Відомо, що коли в його помешканні закінчилася кава, він негайно звелів слугам розшукати в Парижі мелені зерна, і тому, хто перший їх приніс, Вольтер удвічі збільшив платню, зауваживши: «Він врятував мене від смерті без кави».
На третьому місці — Наполеон Бонапарт. Затяті кавомани дотепер пам’ятають його крилатий вислів: «Багато міцної кави — ось що потрібно мені, щоб прокинутися. Вона зігріває та додає наснаги. Інколи завдає солодкого болю, проте я радше страдатиму від нього, аніж відмовлюся від кави».
На четвертій і п’ятій сходинках — німецькі композитори Йоганн Себастьян Бах і Людвіг ван Бетховен.
Геніальний Йоганн Себастьян Бах написав відому «CoffeeCantata», що досі вважається найкращим музичним твором, який оспівує неймовірні властивості кави.
Що стосується Людвіга ван Бетховена, то великий композитор так любив дуже міцну каву, що вимагав, аби йому подавали напій із шістдесяти чотирьох (!) кавових зерен у чашці певної висоти.
Микола КОТЛЯР
для «Урядового кур’єра”
Ми в Google+