Боєць 90-го окремого десантно-штурмового батальйону Руслан Боровик киянин, родом із Житомирщини, за освітою юрист. Давно захоплюється фотографією. Під час запеклих боїв, зокрема й за донецький аеропорт, десантник знаходив час для улюбленої справи. «Під час боїв, — розповів Руслан, — я знімав щойно випадала нагода. Приміром, відстріляв, відклав на мить зброю, і за секунду зробив один-два кадри».
Так і назнімав їх кілька тисяч. Показує на виставці першу підібрану сотню. Над іншими ж іще треба працювати. «Хочу, щоб мої знімки допомогли формувати світогляд наших дітей і молоді. Щоб вони цінували подвиг бійців, які воюють за рідну країну».
На його знімках — сувора воєнна правда. Руїни донецького аеропорту. Розтрощена військова техніка. І очі людей, які вже за мить ідуть у бій, і тих, які, на щастя, повернулися з бою.
А про тих, хто не повернувся, — особлива розмова. Вони завжди стоятимуть перед нашими очима як німий докір, як совість, як незагойна рана. Ось одне з останніх фото Героя України Ігоря Брановицького. Руслан зробив його за кілька днів до загибелі «кіборга». Від цих світлин часом холоне серце. Однак усім нам потрібна добра пам’ять — кожному зокрема і цілому поколінню. Щоб цінувати все, що здобуте життями багатьох поколінь.
— Ця виставка дуже цінна і для нас, і для наших наступників, — сказав на урочистому відкритті експозиції перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль,— бо в цих світлинах вічно житиме пам’ять про справжніх героїв.
Він вручив Русланові Боровику почесну відзнаку «Холодний Яр». А той пообіцяв, що незабаром оприлюднить усе, що встиг зняти стареньким фотоапаратом, який, не витримавши бойових випробувань, таки зіпсувався, хоч і добре прислужився бійцеві у фронтових буднях і навіть у багатьох екстремальних ситуаціях.
Ми в Google+