Більшість рівненських стоків прямує за 18 кілометрів від міста, на очисні споруди Рівнеазоту: тут щодоби переробляють їх майже 25 тисяч кубометрів. У радянські часи такою була стратегія розвитку хімічної промисловості й соціальної інфраструктури. Адже і Черкаси, і Сєверодонецьк, і окупована Горлівка, де є потужні хімпідприємства, міцно прив’язані до них очисною трубою.

Реалії змінилися: підприємства давно стали приватними, а очищення стоків — радше соціальною послугою, ніж економічно обґрунтованою операцією. Отож міста (і Рівне також) потрапили у пряму залежність від власників хімічних велетів.

— Для міста очисні — питання номер один, — каже Рівненський міський голова Володимир Хомко. — Це надто дороге задоволення — качати стоки трубами, яким уже півстоліття. Ось і нині Рівнеазот, по суті, зупинився, за ним зупиняться й очисні — такий у нього виробничий цикл. А в заручниках 250-тисячне місто. Досвідчений комунальник Хомко переконаний: якщо в найближчі рік-два кардинально не змінити ситуацію з очисними спорудами, екологічна, а з нею й гуманітарна катастрофи невідворотні. Тому вирішили збудувати власні споруди.

— Очисні — об’єкт підвищеної екологічної небезпеки, це п’ята категорія складності, — роз’яснює директор КП «Рівнеоблводоканал» Андрій Карауш. — Ми вже дослідили вплив майбутніх очисних споруд на довкілля, підготували інвестиційне техніко-економічне обґрунтування і подали заявку для участі у програмі «Розвиток муніципальної інфраструктури України», яку має фінансувати Європейський інвестиційний банк під гарантії держави. Уряд уклав угоду з банком на 400 мільйонів євро, ми ж претендуємо на 20 із них. Тоді не треба буде перекачувати міські стоки на Рівнеазот. До слова, очисні споруди нашого підприємства, які перекачують 30% стоків, малопотужні й теж, по суті, відпрацювали ресурс.

Повну готовність рівнян до участі у програмі підтвердив Мінфін. Однак Мінрегіон досі не виніс остаточного вердикту. Міська комісія з техногенно-екологічної безпеки вже звернулася до Кабміну із проханням врегулювати проблему, доки вона не вибухнула.

— Місто теж готове брати участь у будівництві очисних споруд, але в тих масштабах, які нам під силу, — розставляє акценти Володимир Хомко. — Адже за 25 років незалежності жодне місто чи область не подбали про такі споруди, бо це надто дорогий, хоч і вкрай необхідний проект. Але ж ми бачимо, як у сусідніх Білорусі й Польщі на європейські інвестиції будують сучасні очисні споруди. 

ДО РЕЧІ. 

Борги Рівнеоблводоканалу перед Рівнеазотом за очистку стічних вод виникають через невідповідність тарифів за водовідведення витратам на їх надання. Приміром, нинішній покриває собівартість послуги лише на 68%. На аварійні ремонти водоканал щороку змушений закладати в бюджеті не менше мільйона гривень. Нині підприємство, яке не має боргів за енергоносії та із зарплати, вчасно сплачує податки, мріє про одне — платоспроможних споживачів. Адже нині 65% з них — субсидіанти: відшкодовану державою субсидію водоканал може використати лише на оплату електроенергії.