Ніколи не думав ветеран Великої Вітчизняної війни Спиридон Августі, повертаючись після переможного травня 1945 року додому на Донеччину, що на своє поважне 100-річчя найбажанішим для нього знову стане побажання миру, за який він колись воював. А нагадуватимуть про воєнне лихоліття у власній хаті не тільки давні поранення, орден Вітчизняної війни 2-го ступеня і медаль «За перемогу над Німеччиною», а й артилерійські та мінометні обстріли, від яких у його рідному селищі Сартана поблизу Маріуполя загинули мирні жителі, зазнали руйнувань житлові будинки…

Дійсність видається жахіттям навіть для старого солдата, який немало побачив на своєму віку. Адже після визволення Маріуполя від німецько-фашистських загарбників у 1943 році своє бойове хрещення він приймав у сусідній Запорізькій області на річці Молочній, де кинули у бій непідготовлених, беззбройних і навіть ще не вдягнених у військову форму  «чорносвитників». Спиридонові Августі вдалося вціліти у цьому й інших боях на фронтах Великої Вітчизняної війни і повернутися до Сартани, де до пенсії він працював у колгоспі. Та й дотепер ветеран війни і праці, попри солідний вік, не уявляє свого життя без роботи і намагається поратися по господарству. Принаймні селищний голова Степан Махсма, збираючись разом із представниками Іллічівської районної держадміністрації та ради ветеранів війни провідати і привітати ювіляра, попрохав його рідних не відпускати цього дня іменинника працювати на город.