У відомій пісні про дороги поет Лев Ошанін змалював дороги у пилюці, тумані та бур’янах. 1946 рік мало чим відрізняється від теперішнього часу. І не лише на сході України, де тривають бойові дії. До речі, на початок цього тижня в Донецькій та Луганській областях зруйновано близько 800 кілометрів автомобільних доріг загального користування, 17 мостів і шляхопроводів завдовжки понад 1980 метрів. Останній міст бойовики підірвали у четвер.
Про все це доповів на брифінгу голова Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) Сергій Підгайний. Журналістам він змалював невтішну картину нинішніх українських шляхів не гірше за Льва Ошаніна. Виявляється, 90% вітчизняних доріг потребують капітального ремонту. І винні у цьому не лише бойовики, які по-варварськи руйнують усе. Не ремонтували й не утримували в належному стані наші шляхи вже давно. Бо кошти, які виділяли на це, безсовісно розкрадено й розбазарено.
Щоб поліпшити ситуацію, Сергій Підгайний, який, до речі, очолив службу лише 4 червня 2014 року, пропонує ухвалити нову редакцію Концепції реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування. У ній передбачається зокрема передача автошляхів місцевого значення у спільну власність територіальних громад. Якщо врахувати, що станом на 18 квітня 2012 року, коли Кабмін затвердив перелік автомобільних доріг, територіальних налічувалося 28 280,4 кілометра, а шляхів державного значення — 51 734,1 кілометра, 25 тисяч працівників Укравтодору (після нинішнього скорочення) не могли тоді їх обслужити, тепер — і поготів.
Мабуть, тому Укравтодор хоче залишити собі тільки 35 тисяч кілометрів доріг. Щоб їх відремонтувати і зробити «проїзними», агентству потрібно витрачати по 30—40 мільярдів гривень щороку впродовж трьох п’ятирічок! На утримання та ремонт територіальних доріг регулятор надаватиме регіонам субвенції.
— Із головами обласних держадміністрацій ми вже провели переговори, — зазначив Сергій Підгайний. — Домовилися, що керівники регіонів самостійно вирішуватимуть, як розподілити ці субвенції в районах, селищах та селах.
Такий розподіл, мабуть, не ефективний. Бо й сам керівник Укравтодору погодився, що до низової ланки дійдуть мізерні кошти, і сільський голова навряд чи за 5 тисяч гривень зможе відремонтувати дорогу. Тому й страждає від непроїзних шляхів глибинка. Найгірші дороги, за словами Сергія Підгайного, на Закарпатті, у Львівській, Івано-Франківській та Одеській областях. Більш-менш пристойні — ближче до столиці: у Житомирській, Чернігівській та Київській.
Крім того, регіони не вельми можуть розраховувати на отримання 2,5 мільярда гривень «столичних субвенцій»: сам Укравтодор перебуває у скрутному становищі. Його кредитний портфель потовстішав до 40,3 мільярда гривень. І «гасити» ці зобов’язання нічим — з 11,1 мільярда гривень, передбачених на це цього року, агентство отримало лише 3,9.
То що робити? Звісно ж, економити на витратах. Не ремонтно-дорожніх (вони «доб’ють» наші автошляхи до кінця), а, наприклад, адміністративних. Слід зазначити, що Укравтодор «скоротився» приблизно на 2 тисячі осіб. Але з нинішніх 25 тисяч, за словами його керівника, на дорогах безпосередньо працюють 45%. Решту ж становлять так звані ітеерівці. Чи не забагато? Питання, як кажуть, залишається риторичним.
Ми в Google+