Щоб зупинити погіршення клімату, треба зменшити викиди парникових газів. Фото Володимира ЗAЇКИ

У листопаді цього року лідери країн світу планують підписати нову угоду про збереження клімату. Зокрема держави зобов’яжуться зменшити викиди парникових газів (ПГ), надлишок яких в атмосфері, на думку багатьох експертів, і є причиною негативних кліматичних змін останнім часом. За точку відліку обсягів викидів узято 1990 рік. Тоді Україна посіла шосте місце у світі за цими показниками після США, Китаю, Канади, РФ і Німеччини — викидала 944 мільйонів тонн СО2 та інших ПГ.

— Нині ми викидаємо 43% того рівня. Це результат не цілеспрямованої політики, а, на жаль, проблем економіки та інших причин, хоча певні кроки з модернізації підприємств та інші заходи все-таки робили, — повідомив в. о. міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін під час брифінгу в Будинку уряду.

На конференції у Парижі Україна планує взяти на себе зобов’язання не перевищувати рівень викидів понад 60% показника 1990-го. Це не означає, що ми не намагатимемося залишатися на нинішньому  рівні або й знизити його. Але цей люфт, за словами пана Курикіна, уряд, постановою якого й ухвалено таку цифру, залишає з урахуванням тих руйнувань, які завдала війна, та економічних втрат від неефективного управління.

Уряд керувався рекомендаціями профільної міжвідомчої комісії, до складу якої увійшли представники 16 міністерств і відомств, незалежні експерти, науковці, громадськість. Мінприроди координує діяльність цього дорадчого органу.

Укладений у 1997 році Кіотський протокол передбачав для держав торгувати так званими квотами на викиди. Україна скористалася цим і продала частину своїх квот, зокрема японським фірмам на суму 440 мільйонів євро та іспанським — на 30 мільйонів євро (це два найбільші лоти).

Але в майбутньому цей механізм не працюватиме. Натомість Україна в межах угоди про асоціацію з ЄС зобов’язалася запровадити внутрішню торгівлю квотами — між суб’єктами господарювання. На впровадження Директиви 87, якою передбачено створення подібного механізму, повідомив

в. о. міністра екології, ми маємо два роки. У нинішньому Україні активно допомагає Німеччина, де така система успішно працює. Безпосередньо цими питаннями у нас займається спеціальна міжвідомча робоча група й робоча група безпосередньо в Мінприроди.

Відповідаючи на запитання «УК» щодо того, хто і як виконує функції ліквідованого восени 2014 року Державного агентства з екоінвестицій (саме воно відповідало за використання «кіотських коштів») пан Курикін повідомив, що цими питаннями переймається створений у травні 2015 року департамент кліматичної політики Мінприроди. Зокрема, саме ця структура «розгрібає завали», які залишилися після ліквідації Держекоагентства, діяльність  якого супроводжувалася численними корупційними скандалами і спричинила відкриття кількох кримінальних справ, які нині розслідують.