Відважний священик з Умані Петро Паєвський, який, залишивши рідну домівку, четвертий рік постійно перебуває на фронті й допомагає бійцям подолати наслідки постійного стресу від перебування в зоні бойових дій, недавно одержав нагороду «За служіння Богу і Україні».

Таким і має бути справжній душпастир, кажуть бійці: постійно перебувати разом з тими, ким опікується, жити з ними одним життям, їсти з одного казанка, тривожитися їхніми тривогами і радіти разом з ними, допомагати подолати всі незгоди і таки перемогти. Нагороду священик одержав від Всеукраїнського об’єднання «Країна» за поданням громадського об’єднання Спілки учасників та ветеранів АТО і бойових дій.

Cвященик з Умані Петро Паєвський почувається одним цілим із бойовими побратимами. Фото з сайту 04744.info

Священнослужителі на передовій перебувають постійно. З початку подій на сході України з Черкащини у зону антитерористичної операції періодично їздять служити 15 священиків. Як розповів митрополит Черкаський та Чигиринський владика Іоан, з перших днів війни священики збирали волонтерську допомогу й вирушали до бійців на кілька днів. Потім з’явилася потреба у постійному їхньому перебуванні в підрозділах, тому було ухвалено рішення організувати капеланське служіння терміном на місяць.

Із серпня 2015 року розпочалася системна ротація: перші 70 священиків з усієї України за власним бажанням поїхали в зону АТО, потім їх змінювали інші. На місяць капелан залишає парафію, і хтось інший опікується вірянами. Проте інколи військові священики залишаються у зоні бойових дій на більший термін. Як розповів владика, кандидати на посаду капелана проходять перевірку спецорганів. В управлінні військового духовенства священики заповнюють необхідні документи, їм видають посвідчення про відрядження. Вони отримують військовий одяг, але замість погонів мають шеврони управління, а також хрест, щоб можна було ідентифікувати. Перед поїздкою до бійців священики впродовж трьох днів проходять навчання, на якому фахівці з Міністерства оборони та Генерального штабу викладають військово-психологічні предмети. Один день священнослужителі перебувають у польовому таборі на Трухановому острові, де здобувають знання з тактичної медицини, зокрема навички користування аптечкою, вчаться транспортувати поранених, виходити з-під обстрілу, проводять протимінну підготовку. Останнього дня відбувається загальний молебень.

Підрозділ, у якому служитиме капелан, визначають, враховуючи його побажання. Він може традиційно їздити в одне і те саме місце, де його вже знають, тоді воїнам не потрібно звикати до нового священика. У підрозділах капелан живе разом з бійцями, з ними молиться і проводить духовні бесіди. Так роблять Петро Паєвський та інші служителі церкви. Нині при УПЦ Київського патріархату діє відділ соціальної допомоги, який проводить семінари з реабілітації для воїнів, які побували в боях на сході України