Хотіли як краще, а вийшло як завжди. До цього загальновідомого вислову зводиться святкування у більшості. Багато хто з настанням Нового року планує розпочати нове життя, але після 1—8 січня не можуть повернутися навіть до старого. Воно й не дивно. Адже влитися у звичайний життєвий і тим паче трудовий ритм неймовірно важко. Як реабілітувати себе після свят, дізнавався «Урядовий кур’єр». 

Звістка про те, що  перший робочий день після тривалих  свят у новому році розпочався з трагедії, швидко облетіла жителів мегаполіса. А світлини та ролики з місця пожежі, розміщені в Інтернеті, разом з коментарями  шокували. Один зі свідків події зокрема стверджував, що було заблоковано  виходи з цеху і люди кликали на допомогу, щоб їх відчинили. «Хлопці на кондиціонерах висіли, один зумів злізти з четвертого поверху на третій. Кілька зірвалося», — пише він у коментарі. Інші очевидці також розповідали, що люди, не чекаючи евакуації, вибиралися з горішніх поверхів охопленого полум’ям виробничого приміщення на нижні самотужки і не всім це вдавалося.  

Майже на 10% порівняно з 2012 роком скоротилося промислове виробництво краю — обсяг реалізованої промислової продукції за результатами року очікується на рівні 73,5 мільярда гривень. Унаслідок зниження попиту на зовнішніх та внутрішніх ринках і неконкурентоспроможності продукції підприємства зменшили виробництво будматеріалів, нафтопереробки та хімії, виробництва та розподілу електроенергії, металургії та машинобудування. Але, попри всі обставини, край повинен утримати позиції в п’ятірці індустріальних регіонів України. Такий курс намітила Луганщина і він став основою Програми економічного і соціального розвитку області на 2014 рік. Про це йшлося під час засідання 21 сесії обласної ради.   

Щоразу, коли потрапляю в Піщане на Черкащині, ловлю себе на думці, що нові, хай і найпередовіші, технології не запрацюють, не дадуть очікуваної віддачі, якщо не буде людського ставлення до справи, якій служиш. Саме таке ставлення виховує в підлеглих директор СТОВ «Агрофірма «Маяк», Герой України Микола Васильченко.
— Мало, — каже він, — придбати нову техніку, треба навчитися на ній працювати з розумом. 
Ось трудяться в господарстві механізатори. І досвідчені, і вміння багатьом не позичати. А нову техніку довіриш не кожному. Якось бачив, як зупинився новий комбайн, а молодий комбайнер розгубився, не знає, що вдіяти. Довелося викликати інженерну службу. 

З 1 січня 2014 року платникам єдиного податку — фізичним особам — підприємцям, які бажають обрати спрощену систему оподаткування, отримувати свідоцтво платника єдиного податку (далі — свідоцтво) не треба. Замість свідоцтва зареєстрований платник єдиного податку може за бажанням безплатно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Діятиме витяг до внесення змін до реєстру.

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюватиметься шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. 

Останні кілька років нас буквально атакує реклама препаратів, які мають «побороти» проблему йододефіциту. Таке враження, що цей діагноз заочно поставили всім українцям  від малого до старого. Тому всі ми зобов’язані купувати і споживати йодовану сіль або біологічно активні добавки. Інакше ніяк. Щоб розібратись, чи справді всіх нас гуртом потрібно лікувати, кореспондент «Урядового кур’єра» поспілкувався із завідуючим лабораторією спеціальних харчових продуктів та епідеміології харчування Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України Віталієм Корзуном. Також експерт висловився щодо того, чи можна заочно ставити однаковий діагноз усім українцям, чи, можливо, варто в кожному окремому випадку давати конкретні рекомендації.  

Економіка Буковини тримається на малому і середньому бізнесі, який забезпечує 75% надходжень у скарбницю краю. А за обсягом реалізованої продукції саме малими та середніми підприємствами найменша область, Чернівецька, є другою в Україні. Зрозуміло, для прийняття ефективних управлінських рішень регіональна влада має знати, як живеться бізнесменам-«спрощенцям», що перешкоджає їхньому сталому розвитку і які в них пропозиції щодо поліпшення умов праці. 
Результати моніторингу проблем бізнес-середовища області оприлюднив нещодавно Чернівецький міський центр захисту приватних підприємців та підприємств малого бізнесу. Проведений у рамках реалізації заходів регіональної програми розвитку малого і середнього підприємництва моніторинг з’ясував тенденції розвитку «малих» бізнесменів, визначив негативні чинники, а також позитивні, які сприяють їхній успішній діяльності.

 Край гірників, металургів, машинобудівників, хіміків неспроста називають кочегаркою. Причому це визначення популярне не тільки на розмовному рівні — свого часу в губернському місті Бахмут (нині Артемівськ) видавали газету «Всеросійська КОЧЕГАРКА». А коли виник намір створити щомісячний літературний додаток до цього часопису, над назвою довго голови не сушили — «Забой».
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть літературний рух у промисловому регіоні розвивався здебільшого стихійно і завдяки зусиллям поодиноких авторів. Про якусь системність не йшлося, але місцеві газети періодично друкували на своїх сторінках вірші й оповідання тутешніх поетів та прозаїків. Завдяки архівам відомі й прізвища тих донбасівців, які були  літературними першопрохідниками: Яків Дебелий, Іван Журбенко, Софія Дальня, Пантелей Махіня й інші. А перший номер літературно-художнього журналу «Забой» у вересні 1923 року — найперша спроба організувати та об’єднати земляків, які мали хист і потяг до літературної творчості. Проте, схоже, рівень місцевих авторів був далеко не найкращим, оскільки тут знайшлося місце для творів тільки двох донбасівців, а інші сторінки заповнили легіонери з Києва, Москви, Петрограда тощо.

Старовинне буковинське місто Сторожинець, що на українсько-румунському етнічному кордоні (звідси і назва), вперше згадано в історичних літописах майже одночасно з Чернівцями — на початку XV століття. А де прикордоння — там жвава торгівля. А де торгівля — там розквітають ремесла. З-поміж усіх шанованих ремісників в особливій пошані всієї Європи були сторожинецькі майстри лозоплетіння.
Усі без винятку енциклопедії свідчать, що чи не перша професійна (наголосимо!) школа лозоплетіння на українській землі постала саме в Сторожинці. Місцеві історики переконані, що це було у 20-х роках XIX століття. Її створив і очолив майстер Іван Тодорницький, який вчився лозоплетінню у Відні (там панував культ вишуканих плетених речей, і саме там плетіння звели у ранг мистецтва). Він зібрав найкращих сторожинецьких лозоплетільників, занотував їхній віками нагромаджений досвід: способи підготовки матеріалу до роботи, своєрідну техніку плетіння, визначив основні типологічні напрямки місцевого плетеного виробництва. 

Які найпопулярніші атрибути свят, що минають: ялинка, щедрий на страви стіл, подарунки? Для багатьох з нас до цього переліку входять і яскраво-кольорові феєрверки. Днями в Інтернеті прочитала, що найвидовищнішими цього року визнані салюти, що ними у Новоріччя розсвічували небо в Нью-Йорку, Гонконзі та Лондоні. А ось українці під час переходу з 2013-го до 2014-го усіляко компенсували це самі собі, хто як міг.
Що сусіди під час свят запускають салюти саме під моїми вікнами — звикла вже давно. Хоча й не розумію, чому саме тут? Отже, була морально готова й цього року. І майже без емоцій перетерпіла кількагодинне бахкання та спалахи під балконом. Усього лише кілька разів хотілося вивернути на тих доморощених піротехніків каструлю окропу. Але добре те, що добре закінчується. Скло у віконних рамах, на щастя, залишилося неушкодженим...