«Семиштан Олексій Іванович, три поранення; Федір Дєдушкін, контузія, три поранення; Іван Радченко, два поранення; Олексій Фаренюк, два поранення…» — така стисла, але, погодьтеся, надзвичайно красномовна інформація міститься під листом, з яким звернулися до нашої газети її постійні читачі, інваліди війни І групи, члени Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних сил і бойових дій.
«Ми часто чуємо у виступах депутатів, посадових осіб виконавчої влади слова на захист чорнобильців, дітей війни соціальних груп, — пишуть шановані автори. — І це правильно». 

Угоду про спільний авіапростір з Євросоюзом Україна не змогла укласти у передбачуваний термін. Відповідне доручення Президент дав Кабміну ще взимку. Переговори мали завершитися на початку липня цього року. Та хоча робота над документами не припинялася, часу забракло. Тож вочевидь, терміни укладання угоди треба переносити. У Державіаслужбі, яка відповідає за переговори з Євросоюзом та Єврокомісією, сподіваються, що дату відтермінують на початок наступного року. Принаймні Мінінфраструктури вже звернулося з цим до Президента.  

Уявити пляж без торговців, які пропонують придбати у них усю цю неперевершену смакоту, майже неможливо. І якщо одні відпочивальники не замислюючись купують ці «ласощі», інші вважають їх небезпечними й утримуються від споживання. Воно й зрозуміло, чому: купуючи, приміром, пиріжок, ви навіть не думаєте попросити сертифікат якості на цей продукт. Усім зрозуміло, що його немає і в цьому разі й бути не може. Ну яка бабуся, що реалізує випічку на пляжі, проте даремно.   

Хто з нас хоча б раз у житті не забрав з роботи додому ручку або блокнот, ластик чи кілька аркушів паперу? За умови, що робоче місце — в офісі. «Ну то й що, подумаєш, — міркує більшість. — Це ж не техніка або гроші. На один блокнотик офіс не збідніє. До того ж, так роблять майже всі…» І ніхто навіть не замислювався, що цей вчинок можна кваліфікувати як крадіжку.  

Коли Лорда виводили з приміщення, директор відгодівельного комплексу ТОВ «Ряснянське» Сергій Лихацький попередив: не можна гладити тварину і підходити до неї ближче як на два метри. Хряк хоч і сумирний за натурою, все ж таки непередбачуваний. А він не вийшов, а буквально виповз на своїх коротеньких ніжках. Похитуючись, почвалав до паркану, низько нахиливши голову і підбираючи на траві щось їстівне. Хрякові було неймовірно важко підвести здоровенного і круглого, як сковорідка, п’ятацюру. Здавалося, він не рохкав, а тяжко сопів та прицмокував.  

Лелека, боцюн, чорногуз, бусол, бузько, бусьок… Скільки душевного тепла та прихованої ласки у цих простих, ще з дитинства добре відомих кожному поліщукові назвах!

Не знаю, як в іншиaх регіонах, але і поява на світ нашого лісового волинського люду тісно пов’язана із чорногузами. Бо коли маленький поліщук тільки зіпнеться на ноги і почне відкривати для себе цей світ, то рано чи пізно запитає: «Мамо, а звідки я взявся?» На що майже неодмінно отримає апробовану століттями відповідь: «А лелека приніс!.. Одчепися!» 

Шановна редакціє!
Життя та здоров’я моїх двох малолітніх дітей-інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи і моє — інваліда війни та Чорнобиля I групи — в небезпеці через жахливі житлові умови. Моєї пенсії ледве вистачає на лікування дітей, яким, за висновком лікарів, слід створити нормальні умови проживання.
І хоч влада обіцяла ще 2006 року забезпечити інвалідів-чорнобильців житлом, нічого не зроблено. 

Рік тому біля керма «Фейєнорда» став Рональд Куман. Найрезультативніший захисник в історії світового футболу і на тренерському містку продемонстрував свої різнобічні таланти. Але й репутація професіонала елітного рівня не дала змоги йому зберегти своїх найкращих футболістів, які подалися у клуби англійської Прем’єр-ліги.
—Динамівці просто зобов’язані подолати голландський бар’єр, — наголосив напередодні зустрічі екс-захисник киян Стефан Решко. 

Усе, вирішено! Після того, як мій добрий знайомий — відомий вітчизняний видавець і шанувальник української історії та культури Сергій Кіктенко — у деяких цікавих подробицях розповів про Козелець на Чернігівщині, я остаточно зважився відвідати славетне місто. Тим більше, що Сергій (а він, щоб ви знали, найдужче цікавиться саме цим краєм, кілька років тому був навіть учасником зустрічі нащадків графа Розумовського)  звідти родом. А ще тим більше, що він саме їхав до свого маєтку, який йому дістався від діда, багатого тамтешнього міщанина. Як не зекономити бензин і не впасти на хвіст?

Один із моїх знайомих має трохи дивний «пунктик». Кожного, з ким зустрічається вперше, згодом неодмінно екзаменує двома запитаннями. А саме: скільки свят налічує наш календар? Друге: хто (або що) не підпадає під них, тобто залишається поза «датськими» урочистостями?
Як правило, співрозмовники стенають плечима або ж розводять руками. А чоловік багатозначно усміхається, насолоджуючись інтелектуальною перевагою.