Математику в школі начебто вчили всі, ось тільки там не пояснювали, як застосувати здобуті навички в повсякденному житті. А насправді така потреба виникає дуже часто. Не кажу про випадки, коли довелося згадувати теорему Піфагора чи формулу об’єму циліндра — це потрібно далеко не всім. А ось, скажімо, хоч приблизно прикинути, що насправді дешевше: м’ясо за нижчою ціною, але з кістками, або за вищою ціною без кісток. Тут залежить від різниці в ціні й кількості кісток, точно вирахувати їх у крамниці ви навряд чи зможете, але щоб приблизно прикинути, не треба бути математичним генієм. 

На Рівненщині 2018 рік розпочався із вкрай болючої бурштинової теми, яку вкотре обговорили керівники виконавчої влади, силовики, лісівники та екологи. У підсумку — нове звернення до Верховної Ради щодо легалізації видобутку сонячного каменю. Та чи буде результат?

Це питання в останні роки, на жаль, звучить, як риторичне. А всі звернення до офіційного Києва (скільки їх прийняли на Рівненщині, вже й не порахувати!), йдуть, неначе вода в пісок. І якщо раніше нелегальні старателі давали собі й природі перепочинок хоча б узимку, то нинішня аномально тепла зима сприяє видобутку, який, по суті, не припинявся. 

У рідній мені Миколаївці не був лише трохи більш як півроку. А цими днями, приїхавши до селища і щойно вийшовши з маршрутки на автобусній зупинці, відразу звернув увагу на новенький тротуар, що акуратною стрічкою проліг вулицею імені братів Рябоконів до самісінького приміщення селищної ради. Не могло не впасти в око й свіже енергоощадне освітлення, яке, як з’ясувалося пізніше, з’явилося одночасно з доріжкою та автоматично дотримується потрібного режиму роботи. Коли про свої спостереження сказав селищному голові Іванові Ігнатьєву, він не тільки охоче погодився, а й уточнив: протяжність доріжки 204 метри, а економія на освітленні становитиме не одну тисячу гривень. Не кажучи про те, що відтепер селяни не спотикаються в темряві в самісінькому центрі населеного пункту. 

Багатьох наших співвітчизників, які останнім часом планували закордонну подорож з огляду на те, що швидко отримають біометричний документ, спіткало розчарування. Адже навіть якщо ви пройшли всі попередні етапи здачі даних і заплатили гроші, стати щасливим власником новенької біометрики за обіцяні раніше сім чи двадцять робочих днів проблематично. 

Відраза до навчання, небажання відвідувати школу, психологічні проблеми та занижена самооцінка. Це неповний перелік головних симптомів так званого школотоксикозу — гострого отруєння, спричиненого надлишковим і неправильно дозованим шкільним навчанням. До цього додайте ще й сколіоз, зіпсований зір, брак вільного часу і гостре недосипання. Це далеко не повний перелік проблем, із якими стикається чи не кожен український старшокласник. 

У період новорічно-різдвяних свят Національна поліція України неодноразово застерігала співвітчизників про поширення випадків афери в інтернеті з банківськими картками клієнтів фінансових установ.

«УК» вирішив розібратися в цій темі, яка стосується фактично кожного дорослого громадянина країни. Такі афери трапляються протягом усього календарного року, просто на період свят, коли люди втрачають пильність, їх легко можна обманути і вкрасти їхні гроші. 

Була п’ятниця і кінець робочого дня. Для Києва з його постійними заторами на дорогах це найскладніші години для автоводіїв. Особливо в центрі міста.

То тебе нахабно підрізає якийсь крутелик на «Порше», то мажор на «Мерседесі» преться і на жовтий, і на червоний. Дай йому дорогу!

Тож мене вразила витримка Сергія, водія таксі: нуль емоцій на такі порушення Правил дорожнього руху. Він вів свій універсал «Ауді А6» мовчки і впевнено, обережно вибираючись із заторів.

— Для вас, бачу, це вже не перша власна машина. Їздите чудово.

— З десяток було, не менше, — з готовністю підтримує розмову таксист. — Цю нещодавно придбав. Їй 12 років, віддав 3,5 тисячі євро. Класне авто.

— Литовські номери. У країнах Балтії купували?

— Так. Звідти сам і пригнав. Купував через знайомих. Не довіряю посередникам. Можуть кинути. 

 Місто Вишгород на Київщині — чи не єдиний райцентр України, в якому немає автобусної станції. Відповідно і розклад руху пасажирського транспорту — таємниця за сімома печатями. Тож як курсують автобуси чи маршрутки до сіл району чи до Києва (а з огляду на те, що це передмістя, дуже багато людей щодня їздить до столиці на роботу і назад), можна тільки здогадуватися. А якщо потрібно поїхати в село, залишається розпитувати сусідів чи виходити на зупинки і чекати, коли ж буде автобус. Або ставати автостопером, і це, здається, швидше, ніж чекати громадського транспорту. Цікаво, що з деяких сіл автобуси чи маршрутки їздять до Києва, минаючи райцентр. Хоча… не відомо навіть, чи з усіма селами району райцентр має нормальне автобусне сполучення (і справді, нізвідки дізнатися, як той транспорт ходить, навіть на сайті РДА чи міськради розкладу знайти не вдалося) і як люди добираються за потреби до лікарні чи інших установ.

За три останні роки в Україні зафіксовано понад 5,8 тисячі терактів на мирних територіях. І хоч їхня кількість торік зменшилась порівняно з 2016-м, вони стали більш жорстокими, персональними і символічними. Тому, зауважують фахівці, прогнозувати, що тероризм та екстремізм у нашій державі у 2018 році можуть повністю подолати, поки що немає підстав. Саме такі висновки оприлюднили нещодавно фахівці Українського інституту дослідження екстремізму. Докладніше про це розповів під час недавнього брифінгу заступник директора інституту Богдан Петренко. 

Нині лише кілька топонімів на карті Антарктики завдячують походженням видатним українцям. Завідувач відділу  науково-технічної  інформації  Національного антарктичного наукового центру Андрій Федчук, крім антарктичної станції «Академік Вернадський», називає  півострів Вернадського, бухту Омельченка і хребет космонавта Поповича. Є також півострів Київ, названий уповноваженим органом з географічних назв Республіки Болгарія  у зв’язку з розташованою поряд українською станцією. Такий собі подарунок від болгарських колег.