Суспільство

  • Олександр КРЮЧКОВ

    І вашим і нашим?

    Щодня їду на роботу 24-м автобусом від Центрального залізничного вокзалу на вулицю Грушевського. Щоразу, коли автобус повертає з вулиці Симона Петлюри на бульвар Тараса Шевченка, бачу ліворуч закритий від людського ока жовто-синіми полотнами пам’ятник Миколі Щорсу. Тоді думаю, що червоному комдиву не дуже приємно дивитися на вулицю, названу ім’ям його запеклого ворога, навіть через запону.

  • Фінансова жилка підживить газоносну

    Україна нині енергозалежна держава. Протягом останніх десятиліть видобуток природного газу не задовольняє її потреб. Його імпорт у газовому балансі перевищує 40% потреби. 

  • Броню сміливість бере. А чи візьме бюрократію?

    У цивілізаційному протистоянні з російським фашизмом, що чотири роки тому провів спецоперації із захоплення Криму та Донбасу, особливого значення набула поведінка кожного українця, який не побоявся взяти у руки зброю і піти захищати свою Батьківщину. Якщо говорити простіше — ратна праця. Солдата. Сержанта. Прапорщика. Офіцера. Генерала. 

  • Євген ЛОГАНОВ

    Громади Запоріжжя довели свою ефективність

    Учасники заходу розглянули питання використання коштів субвенції, спрямованих із держбюджету на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад, і грошей, передбачених обласною програмою підтримки розвитку об’єднаних територіальних громад на 2017 рік. Особливу увагу приділили освоєнню коштів субвенції на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад (ОТГ). 

  • Павло КУЩ

    Немає злого, щоб на добре не вийшло

    Обмін полоненими і заручниками став давно очікуваною і дуже помітною подією не тільки в Україні, а й на тимчасово окупованій території Донбасу. Проросійська пропаганда з пафосом прокричала про чергову велику перемогу «республік», куди з України повернулися 233 особи. Як завше, без відвертої брехні та цинізму не обійшлося. Наприклад, жителям краю по той бік лінії розмежування наполегливо втовкмачують: нарешті вдалося звільнити бідолашних людей, яких в Україні затримали й утримували за ґратами тільки за те, що вони розмовляли російською мовою. А ще когось за позначку в паспорті, де місцем реєстрації вказано місто Донецьк. 

  • Ольга ПРОКОПЕНКО

    Хто прикриє тил солдата

    Новорічно-різдвяний ажіотаж навколо купівлі подарунків триває. Намагаємося не залишити без уваги нікого з рідних і близьких, забувши головне: вони не завжди потребують купованих гостинців. Увага у наших словах і діях, а не в чеках із крамниць. І ось на підтвердження цього історія про жінок, які третій рік дарують любов, доброту й підтримку українським захисникам через власноруч виготовлені предмети спідньої білизни. Повірте, «хі-хі» тут не доречне. Коли боєць через кілька діб повертається з наряду, найсокровенніше його бажання — викупатися і перевдягнутися. До дірок затерли переказами історію про розвідника, який повернувся після виконання бойового завдання, розкрив рюкзак, щоб узяти змінну білизну, а спіднє зникло. Його образі не було меж. 

  • Сплатити за дві нові квартири, аби позбутися боргу за одну стару

    У цьому році Фонд гарантування вкладів (ФГВФО) почне розпродавати права вимоги за безнадійними іпотечними кредитами фізичних осіб. З молотка підуть майже 40 тисяч кредитів українців на загальну суму близько 70 млрд грн, виданих свого часу банками-банкрутами. Більшість іпотечних договорів була у банках «Надра», «Дельта», «Фінанси та кредит», «Форум», Фідобанк, «ВіЕйБі», Брокбізнесбанк, «Платинум». Терміни ліквідації цих установ добігають кінця, і згідно із законодавством, до закінчення ліквідації всі їхні активи повинні бути реалізовані на відкритих торгах. 95% кредитів, які має намір продати Фонд через схему «зворотних» аукціонів (торгуються від вищої ціни до нижчої) — безнадійні валютні позики, видані до 2009 року за курсом 5 грн/$, які після кількох хвиль девальвації перетворилися на безнадійні борги. Перспектива позбутися їх доволі примарна. Купити нову квартиру сьогодні дешевше, ніж намагатися погасити власний борг через запропоновану схему. 

  • Христина ГОРОБЕЦЬ

    Спогади про Різдво

    У відділі періодичних видань бібліотеки імені Василя Стефаника у Львові якось переглядала газету майже столітньої давності. Акуратно гортаючи сторінки, спало на думку: чимало подій перегукуються із сьогоденням. 

  • З Різдвом Христовим!

    Ніхто у нашому містечку ще не знав, що дідько поцупив приймальний пункт металу «Місячне сяйво». Та ще разом з його власником — кирпатим Гарбузянкою! Щоправда, про це намагався розказати місцевий газетяр, якого всі тут звали Абзац. Той самий чоловічок, у якого після відвідин забігайлівки «Солоха і внуки» ноги звично розбігалися в різні боки. Поклавши руку на свою трохи зіжмакану газету «Вісті роздержавлення», Абзац урочисто поклявся і повідомив таке. Він ніяк не міг не помітити зникнення величезного залізного рундука, бо той був одним з орієнтирів дорогою додому. Розгублений, що його бракує, газетяр навіть трохи заблукав і довго кружляв округою, аж доки, горопаха, не прибився до рідного порога. 

  • Мій перший вірш підготував до друку Василь Стус

    Сьогодні виповнилося б 80 років видатному поету, публіцистові, Героєві України Василеві Стусу. Публікуємо про нього спогади людей, яким випало щастя хай і короткого знайомства, але воно запам’яталося на все життя.