Цією статтею ми продовжуємо цикл матеріалів, які приурочено до трагічних роковин події світового масштабу. У № 55 від 23 березня «УК» публікував інтерв’ю з екс-головою Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення Володимиром Холошею. Тепер на суд читачів пропонуємо матеріал-згадування безпосереднього учасника тих подій. 

Повз цей рекламний жовтий вафельний ріжок з ванільним морозивом на проспекті Перемоги (колишня вулиця імені Леніна) в Лисичанську не можна пройти байдуже вже хоча б тому, що він метр заввишки. На вхідних дверях закладу вивіска — кафе «Капітошки». Щосереди тут відбуваються лялькові спектаклі, по четвергах майстер-класи з малювання, ліплення чи створення виробів із повсті, по понеділках безплатні для дітей з малозабезпечених родин та переселенців ігри й розваги.

Тільки-но відчиняєш двері — бачиш диво-автомат з приготування м’якого морозива, «батарею» пляшечок з апельсиновими, малиновими, грушевими джемами, вежі тістечок та гори цукерок. Можливо, офіціантка цього дня буде в піратському тільнику, а аніматор із саморобною лялькою «Настя Каменських» у руках. Це означає, що у когось із маленьких відвідувачів кафе день народження, тож дорослий колектив готується здивувати і розвеселити іменинника. Завітавши сюди раз, ви знайдете привід і знайомих дітлахів, аби вже разом з ними прийти знову — хоча б попити кави за столиком під яскравою парасолькою. 

У контексті прогнозованого «мирного діалогу» на cході України чимало журналістської братії починає демонструвати чудеса толерантності, заявляючи, що неприпустимо називати членів збройних формувань «ДНР/ ЛНР» терористами і найманцями, а українських військових — героями, захисниками чи нашими воїнами. Зокрема, генеральний директор телеканала «UA: Перший», що позиціонує себе як «суспільне мовлення», Зураб Аласанія заявив, що слова найманці і терористи «мають негативні конотації (смислові значення, що, крім описового, мають ще емоційне забарвлення. — Авт.). У новинах можемо говорити лише про факти. Виняток — якщо йдеться про конкретний випадок і якщо маєш докази, що ця людина справді терорист». 

Мереживні серветки, ексклюзивний одяг, вигадливі сумки та інші роботи чернівчанки Ольги Палій нині можна побачити на виставках та в художніх салонах, є вони в гардеробі й українських, й закордонних модниць.

У відповідь на захоплені погляди майстриня сором’язливо відповідає, що навчитися цього нескладно, було б бажання і терпіння. Рукоділлям жінка займається з дитинства.

У столиці та великих містах України вже чітко сформувалася тенденція попиту на нове житло. Так, у березні-квітні цього року майже 90% покупців, які виявили бажання придбати квартиру, обирають саме недорогу й малогабаритну нерухомість економ-класу. Такий самий відсоток людей купують житло за власні кошти, і лише 10% звертаються до банків, інших фінансових установ чи співпрацюють з компаніями-забудовниками, щоб отримати іпотечні кредити. 

716 звернень редакцій, які мають намір взяти участь у першому етапі реформування, отримав Державний комітет телебачення і радіомовлення на виконання Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Серед них 37 редакцій уже подали повний пакет документів. Ще 115 повідомили про рішення взяти участь у другому етапі реформування, який розпочнеться з 1 січня 2017 року.

Нещодавно розроблене Мін’юстом законодавство забезпечить запровадження інституту приватних виконавців, які переберуть на себе обов’язки з виконання судових рішень і забезпечать конкуренцію на ринку. Спочатку під час перехідного етапу приватні й державні виконавці функціонуватимуть одночасно. 

Привіт! Та ні, доречніше тут буде — добрий день! Шановний пане Сєверодонецьку, минуло одинадцять років відтоді, як доля розвела наші дороги. Ти залишився стояти на піску, задмуханий вітром, в тіні під поодинокими соснами, а я попрямувала на захід. Мушу сказати, що кращої долі знайшла і про тебе забула. Ось зараз згадала — та ба, ти, мабуть, образився, не посміхнувся навіть, зробив вигляд, що проігнорував. 

Столиця задихалася від диму, в регіонах вогонь гудів і поглинав не лише окремі будівлі, а й цілі села та містечка. Завдані збитки сягали сотень мільйонів. Були людські жертви. Такою була картина в Росії влітку 2010-го внаслідок масштабних лісових пожеж. Це саме може статися в Україні влітку нинішнього року. Дуже хочу помилитися, але всі обставини вказують саме на такий розвиток подій. І цей прогноз не стільки через сухе і спекотне літо. 

Найбільший у Європі військовий полігон «Широкий лан», що у Миколаївській області, «прославився» на всю країну. В лютому, як писав «УК», 46 бійців із 53-ї окремої механізованої бригади здійснили похід до військової прокуратури. Наважилися бійці на такий крок через нелюдські умови перебування на полігоні. Хлопці взимку опинилися в мокрих наметах, по коліна в багнюці, без питної води та їжі. Їхні дії мали гучний резонанс і врешті-решт результат: завдяки насамперед волонтерам місце дислокації бригади облаштували. Згодом у ситуацію втрутилося й військове керівництво. Проблеми владнали. Нині ж керівництву полігона колеги-журналісти закидають нові звинувачення. Мовляв, на його території є добре облаштоване містечко, де можна було б розмістити бригаду. Чому ж не скористалися можливістю? Та ще й із земельними питаннями не все гаразд. «Латифундисти в погонах здають землі полігона під сільськогосподарські плантації», — приблизно такий зміст журналістських публікацій.