За гроші тепер можна отримати майже будь-які відомості про громадян і комерційні структури. На наших таємницях заробляє мільйони ціла індустрія. При тому, що досі не ухвалено закон, який регулював би їхню діяльність, приватні детективи надають безліч послуг, проявляючи «оперативну» кмітливість у відносинах із замовниками.

Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності взявся вирішити це питання, порекомендувавши прийняти за основу законопроект «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». У висновку комітету йдеться, що, попри окремі недоліки цього документа, які можна усунути, ідея створення в Україні професійної детективної діяльності заслуговує на підтримку. 

Вона втілювала і осмислювала світ у жанрі наїву і стала прикладом вірності творчості в собі. Феномен Приймаченко в своєрідному сполученні традицій народного мистецтва і особистої манери без тиску панівної ідеології.

На виставці представлено понад 300 творів із Національного музею народного декоративного мистецтва, де загалом зберігається 651 екземпляр «її власної реальності — небаченої, дивовижної, незбагненної». А також альбоми з малюнками в її улюбленій техніці гуаші з насиченими кольорами та авторська неполивана кераміка. 

Це не могло тривати вічно. Надто в країні, де успіх у бізнесі чи не стовідсотково зумовлений здатністю пошити в дурні державу, а держава то б’ється з тим бізнесом, повертаючись мов слон у посудній лавці, то тупо обслуговує інтереси тих, хто в цій країні рівніший за інших. І не те щоб французький мрійник-мільйонер становив бодай якусь загрозу цій специфічній системі. Він просто не вписувався в неї, а вона цього не любить. Та все-таки мало хто міг передбачити такий перебіг подій: 14 січня податкова міліція із залученням автоматників у масках вдерлася з обшуком до господарства французького винороба Крістофа де Лакарена.

Вже маючи купу грошей, зароблених у рідній Франції, Лакарен, перебуваючи у бізнесових справах у нашій країні, закохався в українську жінку, а згодом вирішив оселитися в наших краях. Давно маючи змогу не перейматися хлібом насущним, Лакарен шукав собі справу радше для душі, ніж для зиску. Займався парфумами — і 2004-го, до 210-річчя, подарував Одесі єдиний у світі ароматичний фонтан. Той діяв, доки його не знищили місцеві вандали. Вже понад 10 років тому Лакарен взявся до авторського виноробства — орендував 150 гектарів землі у селищі Шабо на півдні Одещини, розгорнув невеличке виробництво вина під маркою «Крістоф де Лакарен» зі скромними обсягами 30—60 тонн на рік. 

«І за що ви, кумо, посварилися цього разу? Чим вам кум не догодив?» — «Ой, та вчудив таке, що купи не тримається. Гостювали ми в кума Петра. Пригощалися гарно, розмова душевна була. А мій бевзь що не тост — то за сусідів. Господарі вже ображатися почали. А він своєї: щоби сусідам, мовляв, здоровилося і гараздилося, щоб у них були повні комори збіжжя, столи вгиналися від печеного і вареного, а гаманці тріщали від зарплат! 

На ринку зведення нового житла — високий попит і вже значно знижені порівняно з 2014—2015 роками ціни (на 30—70% у доларах). Проте чимало покупців не здогадуються про вдвічі-втричі більші ризики придбання такої нерухомості. Одиниці з них перевіряють компанію-забудовника на чесніть: чи викупив землю (або взяв в оренду), чи є всі дозвільні документи, чи не перепродано кілька разів право на майно (тобто чи не укладено такі угоди не лише з ним, а й з іншими інвесторами-фізособами), чи не відкрито карну справу на керівників тощо. Цей перелік можна продовжувати.

Як колись зазначав «УК», за інформацією правників, такі ретельні перевірки зголошуються робити лише 5% потенційних інвесторів. І з них 70—80% — юристи. 

У другі роковини розстрілу активістів Майдану на вулиці Інститутській Президент Петро Порошенко разом із дружиною Мариною вшанував пам’ять загиблих Героїв Небесної Сотні. Подружжя встановило лампадки до пам’ятного Хреста на алеї Героїв Небесної Сотні, на місці загибелі відважних українців.

Опісля глава держави провів зустріч із родинами загиблих. Перед тим як узяти слово, він присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» посмертно активістові Революції гідності Вікторові Орленку. До присутніх Президент звертався словами: «Ми завжди маємо пам’ятати, яку ціну було заплачено за те, щоб ми мали можливість будувати нашу державу. І дуже важливо, щоб ці злочини було покарано». 

У зв’язку з ембарго на експорт українських товарів до РФ протягом двох останніх років почала змінюватися географія їх збуту. «УК» починає серію матеріалів, у яких ідеться про те, куди саме наші виробники переорієнтували свій експорт, із якими труднощами вони стикаються на цьому непростому шляху. 

Пристрасті, що кипіли нещодавно в Сумах під час громадських слухань з приводу топонімічної декомунізації, пригадати неважко. В окремі моменти навіть доводилося втручатися правоохоронцям, щоб збити температуру дискусій. Замість десятка-другого активістів-ентузіастів, на яких розраховували організатори, прийшли кілька сотень сумчан — ті, кому не байдужа доля нових назв вулиць, проспектів, провулків, а загалом — майбутнього рідного міста. Серед них представники громадських організацій та політичних партій, ОСББ, квартальних комітетів, жителі вулиць, перейменування яких усерйоз занепокоїло.

Чим же збурили городян представники робочої групи, яким довірили таку відповідальну і тонку ділянку роботи? За всієї поваги до її більшої частини (а це науковці, краєзнавці, викладачі, тобто ті, хто знається, принаймні повинен знатися на топонімічних тонкощах), вони провалили роботу. Інше питання: чому? Чи через незнання тих чи інших історичних нюансів, чи, можливо, занадто захопилися самим процесом, забувши, що кожна власна назва має відповідати закону? 

Свято рідної мови вкотре, в «оновленій обгортці», оголило болісні питання сутності власного «Я» для українців у своїй державі й поза її межами. А ще тому, що вже минуло два роки відтоді, коли на Майдані Незалежності люди піднялися на Революцію гідності. Що змінилося на краще і хто затягує в болото розв’язання мовного питання, розпитуємо в директора Інституту української мови НАН України, доктора філологічних наук Павла ГРИЦЕНКА. 

Ці дні оповиті сумом для кожного свідомого українця. Другі роковини розстрілу учасників Революції гідності змушують вкотре переосмислити ті трагічні події, роль простих людей у спробі змінити своє життя та життя країни на краще.