Наша хата стояла на невеликому узвишші, з якого всю довколишню місцевість видно немов на долоні. Зовсім поряд петляє й виблискує проти сонця вузька степова річка. Понад нею зеленіють густі чагарники та дерева, а трохи далі високою стрімкою стіною нависає жовта глиняна круча. «Отією дорогою зайшли німці, й там довго їхній згорілий танк стояв», — іноді розказувала й показувала моя прабабуся. Ще дошкільнятами ми із сусідом і тезкою (хлопчаків тоді здебільшого називали на честь першого українського космонавта) аж тремтіли від збудження. Де у світі справедливість? Ну чому ми не народилися раніше? Та ми б під час війни навіть гори звернули!..  

Державні закупівлі упродовж останніх 20 років у більшості вітчизняних підприємців та бізнесменів асоціювалися з можливістю заробляти великі гроші на бюджеті країни. Сам процес був далекий від терміну «прозорість», адже там панував лобізм: у закупівлях мали право брати участь лише обрані, тобто ті, хто на той час наближений до влади і, відповідно, мав таку преференцію, як участь в освоєнні державних фінансових ресурсів.  

«І я знаю: все, що камінням осідає в наших душах зараз, поки ми на війні, випливе потім, після війни, і саме тоді почнеться велика розмова про ці речі, від яких буде залежати, ми продовжимо жити або ні».

Еріх Марія Ремарк

 («На західному фронті без змін») 

У післямові до збірки творів великого хірурга й письменника Миколи Амосова Юрій Щербак акцентує на цьому дивному творчому гібриді: поєднання літератури й медицини. Відразу ж пригадуються імена письменників-лікарів Авіценни, Ф. Шиллера, А. Конан-Дойля, С. Моема, А. Кроніна, С. Лема, М. Булгакова, А. Швейцера і, звичайно ж, його, Юрія Щербака.
Майже півстоліття тому створено європейську асоціацію лікарів-письменників, яка на конференціях паралельно розглядає медичні й літературні проблеми. І це закономірно, бо, як нагадує Юрій Щербак, медицина й література виростають з одного гуманістичного кореня.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Визволення по-російськи  
Кремлівський шторм
Караючий меч Кулі-Шена
Приклад, вартий наслідування

Прочитала на одному з чернігівських міських сайтів, що вже три роки як першачкам заборонили задавати домашнє завдання. Зовсім ні! Це триває здавна. Ще одинадцять років тому, коли мій син пішов до класу шестирічок, відкритого на базі старшої групи дитсадка, вчителька повідомила: «Так, не маю права!» І тут же безапеляційним тоном додала: «Але задаватиму!» 

Чому не працюють пільги учасникам АТО? На це запитання спробували знайти відповідь правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк і голова Державної служби у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції Артур Дерев’янко.
Представник громадської організації Максим Щербатюк розповів, що у вісімнадцяти областях працюють громадські приймальні їхньої організації. Серед питань, які ставлять відвідувачі юристам, найгострішим залишається отримання статусу учасника бойових дій у зоні АТО. Так, за словами Максима Щербатюка, в Херсонській області до приймальні звернулася група жінок. Вони розповіли, що їхні чоловіки загинули, виконуючи завдання в зоні Антитерористичної операції. Проте до них прийшли «посланці» з органів внутрішніх справ і настійливо попросили підписати папери, в яких йшлося, що їхні чоловіки — інспектори ДАІ — патрулювали ділянку дороги і загинули в ДТП. 

З 7 жовтня своїм указом глава держави Петро Порошенко створив Комітет з питань розвідки при Президентові та призначив його керівником свого радника Ігоря Смешка. Того ж дня під час зустрічі із новопризначенцем глава держави наголосив:«Країна веде виснажливу боротьбу за незалежність, насправді це Вітчизняна війна. Збройні сили продемонстрували свої найкращі якості. Бойовий дух, стійкість, героїзм українських військовослужбовців потребують захисту з боку держави. Наш прямий обов’язок — забезпечити Збройні сили достовірною, перевіреною інформацією розвідки». 

На території Миколаївського політехнічного коледжу відкрили алею на честь Максима Алдошина, водія-стрільця взводу охорони та патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Максимові Алдошину було всього 23 роки. Контрактником він пішов воювати на схід країни. Там разом із ще двома бійцями потрапив у засідку терористів. Хлопець зазнав тяжкого поранення, але зумів вивести автомобіль з-під шквального обстрілу.
Боєць був зразком для товаришів під час виконання обов’язку, прикладом сумлінного і принципового ставлення до служби. Швидко і якісно виконував усі поставлені завдання, проявляючи ініціативу, мав високе почуття відповідальності за доручену справу.

Чи виживе лісова галузь у революційному вирі української сучасності? Про це ми спитали голову громадської ради Держлісагентства, академіка Національної академії аграрних наук України Ореста Фурдичка.
— Оресте Івановичу, чи відбулися кардинальні зміни після вигнання бісів із лісового відомства?
— Великі біси повтікали, а дрібніші затаїлися, залягли на лікарняних і вичікують, що їх обминуть покарання і люстрація. На жаль, нове керівництво галузі дуже лояльно поставилося до заміни старих корупційних кадрів, які вірно служили «папєрєднікам». Недавню колегію Держлісагентства було присвячено боротьбі з корупцією. Звіт керівництва звівся до констатації факту, що в галузі всі дотримуються антикорупційного законодавства. Однак цього недостатньо. Відповідно до звітів і в попередньої влади з дотриманням законодавства все було гаразд. Проте суспільство відносить лісову галузь до однієї з найкорумпованіших. А чесних і роботящих лісівників незаслужено називають крадіями лісу.