В останні дві доби повідомлення із західної частини країни схожі на фронтові. І це так! Бо змагання зі стихією — справді боротьба, а ціна питання — людські життя. Чи довго витримаєш без їжі, води на морозі в хуртовину? Страждання людей, що опинилися у сніговій пастці, — не жарт. А праця рятувальників у надзвичайних умовах — подвиг. Журналісти «Урядового кур’єра» розповідають, що відбувається у місцях, охоплених негодою.  

Прем’єр-міністр Микола Азаров узяв на особистий контроль роботи з ліквідації наслідків стихії в ряді населених пунктів України. Зокрема глава уряду доручив відповідним міністерствам і відомствам у максимально стислі терміни забезпечити підключення до мереж електропостачання знеструмлених населених пунктів.
Микола Азаров зобов’язав низку міністерств і відомств терміново забезпечити надання місцевим органам виконавчої влади та обласним енергопостачальним компаніям допомоги наявними силами та засобами у відновленні роботи об’єктів електропостачання, забезпечивши безперебійну цілодобову роботу спеціальної техніки, сил та засобів для своєчасного прибирання і розчищення доріг. 

Вибух у Стаханові стався увечері 14 грудня на третьому поверсі цегляного будинку. Поранення різного ступеня тяжкості отримали п’ятеро осіб. Двоє з них у важкому стані, за їхнє життя борються в реанімації Луганської обласної лікарні. Ще два десятки людей залишилися просто неба в майже 13-градусний мороз. А кілька десятків городян, хоч і не втратили квартири, однак теж відчули зимний подих драми: вибух був такої сили, що в сусідніх будинках вибив 211 вікон.
Нині створено комісію зі встановлення причин надзвичайної події та надання допомоги постраждалим.

Зайве пояснювати, що сохатий у наших лісах — найбажаніший мисливський трофей. Звісно, можна моралізувати з приводу того, що лосі і олені щороку самі скидають роги, потрібні їм насамперед для рицарських турнірів під час шлюбних гонів, тимчасом як люди чомусь цінують ці окраси лише «в комплекті» з головою безневинної тварини. Втім, мисливські уподобання, як і пристрасті футбольних фанатів, — поза межами розуміння приземленої логіки, з чим доводиться миритися.  

Іде через віки Україною добрий Святий Миколай. Здавна його свято — особливе, хвилююче, казкове, яке вже давно вийшло із суто релігійного спрямування та стало воістину всенародним. Адже завжди цього дня малюки (та й чимало дорослих) знаходять під подушкою подарунки від свого найулюбленішого Святого. 

Багато забулося з поїздки до Парижа наприкінці 1990-х. І річ не в часі, що минув. Вочевидь, у пам’ять врізається най-най-най… Як ось цей епізод, коли разом із земляком далеко за північ поверталися до готелю на одній з околиць французької столиці. Підійшовши до «зебри» на нічній і абсолютно порожній трасі, почули гуркіт авто. За усталеною радянською звичкою зупинилися біля бордюру, аби пропустити машину. 
Через кілька секунд автомобіль під’їхав, однак метрів за 15—20 від пішохідного переходу загальмував. Ми також «увімкнули гальма», не знаючи, що на умі у власника машини. 

Ялинка — королева новорічних свят, яка створює настрій і приховує подарунки. Журналісти «Урядового кур’єра» прикрашали лісових красунь, ловили браконьєрів, що нищать їх, та подивилися новинки для продажу. 

Великий польський письменник-сатирик і афорист Станіслав Єжи Лец, народжений, до речі, у Львові, якось записав у своїх «Непричесаних думках»:  якщо незнання законів не звільняє від відповідальності, то хоча б обізнаність з ними нерідко дає змогу цієї відповідальності  уникнути. Не будемо зараз гадати, наскільки така сентенція доречна з юридичної точки зору, але вона з повним правом могла б стати гаслом компанії з вивчення положень нового Кримінального процесуального кодексу. І не стільки тими, кому досконало знати закон велить професійний обов’язок, скільки широкими, як колись казали, верствами населення, бо означений Кодекс так чи інакше зачіпає  багато сфер нашого життя-буття.  

Мені 85 років, інвалід війни ІІ групи. За останні 6 років уперше вирішив спробувати узяти путівку на лікування до Трускавця. В середині літа подав усі необхідні документи до місцевого управління праці та соціального захисту (лише довідка від лікаря коштувала 250 гривень). Просив замовити мені путівку на вересень-жовтень. І мені її пообіцяли.
Справно чекав, а як прийшов час — зателефонував. Спочатку сказали, буде путівка, але трохи пізніше. А потім — що взагалі жодної путівки до Трускавця не дали. 

У 70—80-ті роки минулого століття слава про місцеву школу олімпійського резерву гриміла на всю країну. Заснував її  ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник кавалерії Олександр Зозуля.  На літніх Іграх-80 її зірковий вихованець Віктор Погановський став олімпійським чемпіоном. На жаль, сьогодні знаменита школа переживає не кращі часи. Не рятує ні державний статус, ні колишня слава, ні ентузіазм людей, які не уявляють собі життя без коней.