«Народна мудрість каже: добре там, де нас нема. Але ж ми всюди», — цими словами чи то починається, чи закінчується одне телешоу. І справді — наших співвітчизників можна знайти чи не в будь-якій країні світу. І не лише туристів. А й тих, хто хоче прижитися в зарубіжжі. І, власне, багатьом це вдається. Безвіз, здається, тільки пришвидшить цей процес — недарма за біометричними паспортами такий ажіотаж! 

У селі Антоніни, що на Хмельниччині, розпочалися заняття в школі бджолярства. Її учнями стали 80 учасників АТО, 20 внутрішньо переміщених осіб зі сходу, а також місцеві жителі. Організатори проекту поставили за мету залучити людей до підсвідомої реабілітації, допомогти повірити у завтрашній день, освоїти нову професію і працевлаштуватися. А ще, беручи до уваги досвід сусідів — поляків, хочуть відновити давні традиції бджолярства: замість традиційних пасік перейти до такої форми господарювання як родинні ферми. Згодом об’єднати їх у кооперативи з повним циклом виробництва і реалізації продукції бджільництва. Найактивніші учасники школи, які по завершенні навчань нададуть власний бізнес-план, отримають допомогу на започаткування бізнесу. 

Цікава і досить заплутана багатоходівочка, схоже, розгортається в Одеському торговому порту довкола його буксирного флоту. І свіжий хід, що потрапив у стрічки новинних агенцій буквально днями, навряд чи буде останнім. Хоча припускаю, що фінал партії вже розписано. Заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці про те, що керівництво порту в односторонньому порядку розірвало договір про співпрацю з ТОВ «Екофлот» у сфері послуг, які надає буксирний флот.  

Учасники національної премії Global Teacher Prize Ukraine представляють усі області країни, всі вікові категорії — від 20 до 70 років, усі дисципліни — від музики до фізики. Дедлайн, або крайній термін подачі заявок, спливає 15 серпня. І організатори вірять, що до цього часу надійде ще більше заявок. Можливо, саме серед них виявиться й переможець, який отримає 100 000 гривень. 

Понад 150 одиниць дорогого новітнього обладнання закупила Дніпропетровська облдержадміністрація для лікарень області в рамках масштабного проекту з переоснащення медичних закладів.  За два роки дії програми більш як 10  закладів отримали томографи, ангіографи, апарати штучного дихання і ультразвукової діагностики.

Днями на лінію вийшов перший трамвай, зібраний у Запоріжжі. Він уже почав перевозити пасажирів. Збирання ще трьох нових трамваїв триває. При цьому фахівці «Запоріж­електротрансу» ще й виконують капремонт кількох трамвайних вагонів, які вже вичерпали свій строк експлуатації. 

Шокувало і, як кажуть, просто-таки прибило до землі повідомлення: у Володимирецькому районі на Рівненщині у шкільному вуличному туалеті хлопчаки знайшли… немовля. Прямісінько на дні стічної ями! Бачили б ви ту яму — жах! 

Нині в медичній сфері України спостерігаються зміни на краще: з 1 квітня 2017 року в Україні діє програма «Доступні ліки», завдяки якій пацієнтів забезпечують лікарськими засобами від бронхіальної астми, серцево-судинних захворювань та діабету ІІ типу безкоштовно або з невеликою доплатою; розширено мережу кардіологічних центрів, зокрема цього року надано 150 млн гривень на придбання ангіографічного обладнання для лікарень; близько 380 млн гривень спрямовано на добудову нового корпусу дитячої лікарні «Охмадит», відкриття якого заплановане на 2018 рік. 

Президент України призначив: 

Звільнив:

Стіни невизначеного (колись, мабуть, блакитного) кольору, обшарпані настільки, що вже невідомо, чого на них більше — фарби чи брудно-білих поцяцькованих грибком плям, нагадують якусь моторошну мапу. Шість старих ліжок із продавленими матрацами, убога табуретка й тьмяні вікна. Це не зона відчуження, і сталкерів тут немає. Це — інфекційне відділення дитячої лікарні на півдні України, куди цього літа з кишковою інфекцією потрапила донька знайомої. Стійки для крапельниці в палаті теж немає. Є старий вішак, до котрого дротом прикручено обрізану пляшку з-під мінералки. В ній — пакет із розчином хлориду натрія. Як лікуватися (одужувати!?) в такому місці, коли на нього лячно дивитися навіть на фото, які жінка виклала у Фейсбук? Це — найправдивіший пам’ятник нашій нинішній медицині.