«Що у червні зародить, влітку не зашкодить. Червень урожай замовляє», — стверджує народна мудрість. На здійснення цього прадавнього прислів’я добре потрудився травень — вдосталь забезпечив землю життєдайною вологою. Уже сьогодні милує око тужавим колосом хлібна нива, фруктова і ягідна садовина радує щедрою зав’яззю. Тепер житимемо надією на те, аби все, що зародилося, набралося сили й успішно дозріло, а стихійні лиха обійшли нас. 

Те, що у країні процвітає стихійне будівництво, відомо багатьом. Проте воюють із незаконними забудовниками переважно активісти й небайдужі громадяни, які не хочуть бачити в себе під вікнами черговий супермаркет чи нічний клуб замість парку. Місцева ж влада найчастіше помічає цей самобуд тоді, коли підхід до новобудови перекривають мітингувальники із плакатами й вимогами. 

Днями у центрі надання адмінпослуг, де реєструвала ОСББ в своєму будинку, почула таку розмову молодих жінок:

— Мій чоловік по заробітках мотається. Прописаний у селі, вважається, що ніде не працює. То я маю і субсидію, й допомогу на дітей — довідки прийшла поновити, — сказала перша. 

Перша прес-конференція Надії Савченко на рідній землі відбулася в умовах аншлагу. Публічної появи і живого спілкування з нею журналісти, політики й пересічні громадяни чекали з інтересом і нетерпінням, і не лише в Україні. Адже за останні два роки, які Надія Савченко провела в російській в’язниці, пройшовши крізь голодування, допити, «медичні експертизи» та показовий судовий процес брехливої російської Феміди, вона стала для мільйонів людей символом незламного опору й перемоги України. Крім того, всі з нетерпінням очікували, якою буде позиція Надії Савченко як політика, депутата Верховної Ради щодо подій, що відбуваються у внутрішньополітичному житті України. І ледь не першим запитанням до Надії пролунало: «Коли ви станете нашим президентом?» 

Позачергове засідання уряду було нетривалим. Його проводили для того, щоб затвердити План пріоритетних кроків уряду на 2016 рік. Перед тим, як пролунала фраза Прем`єр-міністра Володимира Гройсмана про те, що «рішення ухвалено», присутнім ще раз нагадали, що це антикризовий план зі здійснення чітких для суспільства кроків урядовців. Документ у понад 200 сторінок, за словами Прем’єра, «дуже конкретно відповідатиме на всі ті виклики, які наразі постали». Акцент робився на тому, що цей пріоритетний план — перший за історію незалежності країни документ, створений завдяки обговоренням і консультаціям з експертним середовищем. 

Їдучи вчора на роботу, почула по радіо інформацію про те, що ціна на бензин А-98 перевищила позначку 29 гривень за літр, — мережа АЗС WOG пропонує його по 29,49. Але 98-й, як мовиться, погоди не робить — найпопулярніші серед водіїв марки А-95 і А-92. Вони трохи дешевші: А-92 пропонують від 17,85 (АЗС «Укр-петроль») до 23 гривень без копійки (такий хитрий маркетинговий хід, малюючи на табло 22,99, застосовують мережі WOG, OKKO, Shell і SOCAR). Середня ціна на бензин цієї марки становить 20 гривень 42 копійки. Цінова вилка на бензин марки «А-95» має такий вигляд: найдешевше продає його той самий «Укр-петроль», по 18,35 за літр, а мережі з найвищою вартістю — по 24 гривні без копійки. Відповідно середня ціна — 21 гривня 17 копійок. Марка «А-95+» трохи дорожча: від 18,70 гривні за літр до 26 гривень без копійки. Середня ціна, за даними порталу «Все АЗС», становить 22 гривні 35 копійок. Графік, який відображає поведінку цін на дизельне пальне (його можна побачити на сайті Консалтингової групи «А-95»), теж свідчить про його подорожчання.  

Майже півтори тисячі людей, яких умістив зал літнього театру парку ім. Т. Шевченка, почувалися рідними і близькими одне одному, відчували схожі емоції, разом плакали й одночасно вставали, щоб вшанувати пам’ять загиблих на фронті. Неймовірно теплою і дружньою була атмосфера на гала-концерті фестивалю авторської військової пісні у Дніпропетровську. 

«Почнемо, браття, пісню невеселу словами призабутими старими про Ігорів згорьований похід…» Підстав для того, щоб нагадати моєму співрозмовникові перші рядки славетної літературної пам’ятки Київської Русі ХІІ століття, більш ніж достатньо. По-перше, він — Ігор Зоц, народився, виріс і працював порівняно недалеко від тих місць, де відбувалися події, описані у «Слові…». А по-друге, на долю його «полку» — колективу редакції української обласної газети «Донеччина» після захоплення Донецька бойовиками також випали непрості випробування. З цього й почалася наша розмова з головним редактором видання. 

20 квітня 1967 року в Радянському Союзі було введено Державний знак якості СРСР. Використовувати його мали право від двох до п’яти років підприємства, високу якість продукції яких підтверджували результати державної атестації. Цей знак стимулював роботу заводів та фабрик, його ставили на якісно вироблені ними товари, за якими (мені це розповідали в дитинстві) «бігали» й мої батьки.

Згадала про ті часи не випадково: всі товари (це навіть не обговорюється) мають відповідати високим стандартам якості та безпечності. Але й серед них (це цілком природно) споживач хоче обрати найкращий. Тому виробнича змагальність повинна бути. І Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 найкращих товарів України», який вперше було проведено 2003 року, мав стати для вітчизняних виробників таким заохоченням. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Опальна легенда великого спорту

Російський класицизм у червоних тонах

Естафета людяності