Як ми вже повідомляли, 17 серпня о 10 годині 12 хвилин 20 секунд за київським часом з пускової бази «Ясний» (Росія, Оренбурзька область) успішно стартувала ракета-носій «Дніпро», спроектована та розроблена на ДП «КБ «Південне» (Дніпропетровськ) і виготовлена на ДП ВО «Південмаш» (Дніпропетровськ) у кооперації українськими та російськими підприємствами. Ракета вивела на навколоземну орбіту вітчизняний супутник дистанційного зондування Землі «Січ-2». Запуск космічного апарата присвячено 100-річчю від дня народження видатного конструктора ракетно-космічної техніки Михайла Кузьмича Янгеля, котрий був першим керівником Конструкторського бюро «Південне» і протягом вісімнадцяти років очолював його.

У час канікул і відпусток  студентів і більшості викладачів закарпатських вишів громом серед ясного неба пролунало повідомлення про наступне об’єднання (злиття) всіх чотирьох вищих навчальних закладів, які є державними. Про ймовірність цього говорили давно, однак аналітики схилялися до думки, що процес охопить усього два — Ужгородський національний і Закарпатський державний університети. Обидва розташовані в Ужгороді, а по-друге, частина спеціальностей у них ідентичні. Про інші два вузи — Мукачівський державний університет і Закарпатський художній інститут — у цьому контексті майже не говорили.

Чверть віку тому в Миколаєві зародився фристайл. Екзотичний для півдня країни вид спорту завдяки ентузіастам став чи не найпопулярнішим серед молоді. Минулої зими місцева вихованка Ольга Волкова на чемпіонаті світу в США здобула бронзову медаль. Це найкращий результат українських спортсменів за всю історію.

Зоряний час цього напрочуд видовищного виду спорту настав у другій половині 1980-х завдяки тренеру Віталію Шведову. Він зібрав команду батутистів і запропонував їм перекваліфікуватися на «повітряних лижників». У 1987-му на перших республіканських змаганнях у Києві серед жінок перемогли Тетяна Задорожня, Наталя Жила і Тетяна Мартинова. Кращим серед чоловіків був також миколаївець Костянтин Фарадян.

Щоправда, діятиме він лише три місяці. Цей заклад — незвичний, бо його організатори зуміли поєднати в єдине ціле мистецтво й шоколадну смакоту.

Андрій Яблочков — координатор проекту «Музей шоколаду» й водночас його натхненник. Каже, що свого часу поцікавився у знайомих, які люблять посмакувати солодощами, чи знають вони, як виготовляють шоколад, яка історія його виникнення. Як з’ясувалося, їхні знання були поверховими. Тож і виник в Андрія задум створити шоколадний музей. Адже, на його думку, шоколад — не лише їжа, а й мистецтво. Він надихає художників творити з нього скульптури, дивовижної краси торти.

Ще півроку тому у селі Лопухів на Тячівщині, давня назва якого — Брустури, ніхто б не подумав, що кедри, які ростуть у 166-гектарному місцевому заказнику, подарують назву фестивалеві. А вже цього місяця свято під назвою «Брустурянська кедровиця» стало подією далеко не місцевого значення.

Ідею подав сільський голова Михайло Фіцай, а втілювали її в життя і аматори сцени, й лісівники, і кухарі, й будівельники та теслярі.

Чимало років тому ми — військовослужбовці та пенсіонери військового містечка — побудували біля своїх домівок гаражі й господарські будівлі, які використовуємо і понині. Стояли наші гаражі та сараї і нікому не заважали. Та ось нещодавно військова прокуратура Харківського гарнізону пред’явила позовні заяви про звільнення земельних ділянок, на яких стоять ці будівлі. Мотивували тим, що зайняли ми їх незаконно, а це є землі оборони і вони повинні використовуватися за призначенням.

Але ж ці споруди стоять там понад 10 років. Чому ж саме нині вирішили їх зламати, а землю звільнити? Як порозумітися з прокуратурою і судом? Чи є в нас шанс відстояти свої будівлі?

Ю. МІРОШНІЧЕНКО,
с. Первомайське Харківської обл.

Маю 48 років загального робочого стажу. У 1994 році, працюючи у Чорнобильській зоні, тяжко захворів. Після довгого лікування мене визнали інвалідом профзахворювання ІІІ групи. Нині вже маю І групу. Та на пенсію я вийшов тільки у 1997 році. Пенсія була мала, але тоді у всіх така була, тож я і не перевіряв. А коли все ж таки у 1998 році вирішив перевірити, з’ясувалось, що мені не зарахували на пільгових умовах півтора року роботи у районі Архангельської області, що прирівнюється до Крайньої Півночі. Хоч я і надав  усі належні документи, працівники місцевого відділення ПФ чомусь вважають їх незаконними. Поїхав шукати правди до Києва, та на прийом до столичних чиновників потрапити так і не вдалося. Але чому маю просто забути про кілька років чесно заробленого стажу? Хто допоможе мені відновити справедливість?

М. ШПАНАРСЬКИЙ,
м. Коростишів Житомирської обл.

Вже багато років потребую поліпшення житлових умов. Чи прискориться цей процес, якщо я зміню свій нинішній статус на статус інваліда Великої Вітчизняної війни? Адже, наскільки знаю, за законом ця категорія осіб має право на позачергове забезпечення житлом. Чи справді зміна статусу допоможе розв’язати мою проблему?

О. БОНДАРЕНКО,
м. Суми

«Говорить Білозір’я!» На жаль, цих слів із радіорепродуктора вже понад рік не чують жителі вулиці Кірова. Не краща ситуація з дротовим радіо й на інших кутках села, розкиданих на чималій відстані. Та хіба тільки цього села! У Черкаському, Золотоніському, Драбівському та багатьох інших районах Черкащини виникають проблеми з дротовим радіо. «Ледь животіють», як написала нам із Корсунь-Шевченківського району Галина Савченко, радіоточки не тільки в багатьох жителів сіл, а й районного центру.

Наша держава високо цінує дружні відносини з Туркменістаном і зацікавлена у розвитку взаємовигідної співпраці. Про це заявив Президент Віктор Янукович під час зустрічі у Криму із заступником Голови Кабінету Міністрів, міністром закордонних справ Туркменістану Рашидом Мередовим. «Я впевнений, що наше бажання розвивати взаємовигідне співробітництво базується на добрих традиціях дружби між нашими народами», — сказав глава Української держави.