Відповідно до Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (далі — Закон) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі — Комісія) розглянула:
заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКНАЛЕНД», товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО», товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕНТЕК» та за підтримки товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ» про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну ПВХ-профілю незалежно від країни походження та експорту (далі — заява);

Підсумки виступу збірної України за шість змагальних днів вражають: наші паралімпійці поповнюють медальну скарбничку щодня і майже щодня серед здобутків — нагороди найвищої проби. Учора українка Марина Литовченко стала чемпіонкою Паралімпійських ігор з настільного тенісу. У вирішальному поєдинку за «золото» харків’янка буквально розгромила представницю російського паралімпійського комітету Маляк Алієву — 3:0 (11:6, 11:4, 11:3). А 21-річний український плавець Андрій Трусов здобув третю свою медаль у Токіо. До двох срібних нагород представник Донеччини додав «золото» на дистанції 100 метрів на спині, яке виграв, встановивши світовий паралімпійський рекорд: 1 хвилина 08,14 секунди.

Як ми вже писали, спроба знизити ПДВ на деякі види аграрної сировини, зокрема на живу худобу, молоко-сировину тощо не мали наслідком позитивного результату («УК» від 24 червня). У результаті на прохання певної частини аграрних асоціацій з 1 серпня відновлено ставку податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20%. І це окремі представники галузевого бізнесу подали як свою велику перемогу.

Уже сім років українські воїни стійко захищають незалежність Батьківщини, проявляють надзвичайний героїзм. На жаль, війна, яку на українській території підступно розв’язала Росія разом зі своїми маріонетковими бойовиками, й далі забирає життя наших відважних захисників. Маємо завжди пам’ятати і бути вдячними тим героям, хто заплатив найвищу ціну в боротьбі з агресором і окупантом.

Спливають останні дні літа. А з ними — й надії відчути зміни на краще в екологічній ситуації на великих і малих річках Черкащини. Приміром, оспіваний у піснях, поезіях і романах Дніпро-Славутич у цю пору має досить жалюгідний вигляд. Щороку в останній місяць літа головна водна артерія України дедалі більше нагадує замулену калюжу з їдким запахом, зеленою водою й безліччю водоростей та сміття. Цвітіння води, пояснюють екологи, — це природний процес, спричинений розмноженням синьо-зелених водоростей. А у воді відбуваються й інші хімічні й біологічні процеси, не сприятливі для всього живого.

Їхати нині в області, які останніми роками найбільше потерпають від посухи і вже перетворюються, за словами Сергія Гриневецького, глави Одеської облдержадміністрації, на напівпустелю, — саме задоволення від поїздки. Дороги — ще не автобани, але добротні, сучасні. До перлини біля моря не поспішаючи добралися за п’ять годин. Колись на це йшло значно більше часу. Єдине, що занадто впадало в очі на трасі на Одесу, яка перетинає Київську, Кіровоградську та Миколаївську області, хоч куди подивишся, — всюди плантації соняшнику, кукурудзи, ріпаку. Ці найбільш ґрунтовиснажливі та найприбутковіші культури останніми роками займають у багатьох регіонах більше половини посівних площ.

Республіка Молдова вчора відсвяткувала 30-річчя своєї незалежності. В урочистостях з нагоди цього свята взяли участь Президент України Володимир Зеленський і Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Цьому хотіла завадити примхлива погода: президентський літак через густий туман в аеропорту Кишинева вимушено сідав в аеропорту Одеси. Українська делегація хоч із запізненням, проте потрапила на урочистості у столиці Молдови.

Третій змагальний день XVІ літніх Паралімпійських ігор Токіо-2020 нашу команду було представлено у десятьох видах спорту з 15 можливих. Українські спортсмени змагалися за 23 комплекти нагород із 45 розігруваних. І цей день розпочався вдало — із «бронзи» й «срібла».

Від кожної поїздки на фронт чекаю не лише на зустрічі з цікавими людьми, а й позитивний заряд, який налаштовує на відверту розмову з читачем. Саме після таких творчих відряджень відчуваю прилив енергії та бажання розповідати про хлопців з передової. Різних за віком, характером, вдачею, але однакових та рішучих у солдатському житті. Одягнувши однострій, вони стають єдиним цілим, що гуртує наших захисників, мобілізує на виконання бойових завдань. Тоді бачиш перед собою не просто воїна, а мотивованого чоловіка, який готовий не лише стояти на своїх позиціях попри будь-які провокації російського агресора та їхніх посіпак з так званих Л/ДНР, а й іти в атаку.

Дорога до Станиці Луганської була довгою. Тому, вмостившись на задньому сидінні військового позашляховика, я вирішив одразу подружитися з попутниками: оператором військового телебачення ЦТРС Геннадієм Салівоном (задрімав уже через 20 хвилин поїздки), який сидів поруч, і начальником пресгрупи оперативно-тактичного угруповання «Північ» старшим лейтенантом Оленою Мокренчук (зайняла переднє сидіння біля водія). Старший лейтенант у камуфляжі виявилася дуже приємною, розумною, чудовою співрозмовницею. Завдяки їй я поповнив диктофон найтрагічнішими спогадами про війну, не помітивши, як доїхав до місця призначення.