— Онучко, запитай у своїх вчених науковців, чому той Голодомор був у 1932 році, — звернулася до мене бабуся, коли я 1975-го почала навчатися в університеті. — Може, вони там знають. Бо ми, колгоспники, не можемо зрозуміти. То був організований жахливий голод! Це я тобі як свідок кажу. Стільки людей повмирало... А який гарний урожай зерна тоді був! А нам не дозволили його збирати. Охороняли ті поля люди зі зброєю, а відчайдухів, які вночі пробиралися по колоски, розстрілювали. І досі не розумію, чому люди мали з голоду помирати. І під кулі йшли, бо діватися не було куди. А пшениця і жито такі ж гарні у полі стояли, почорніли, пропали. І людей багато пропало... Через отих, оскаженілих... нелюдів... 

Президент України звільнив:  

У межах робочої поїздки до Полтавської області Прем’єр-міністр Володимир Гройсман відвідав учора кілька свердловин державного холдингу «Укргазвидобування». Спілкуючись із керівництвом і працівниками підприємства, він заявив, що розпочата урядом політика досягнення енергонезалежності держави передбачає збільшення обсягу видобутку власного газу до 20 мільярдів кубічних метрів. Досягти цієї мети цілком реально до 2020 року.

«За підсумками цього року ми виходимо на показник 15,2 мільярда кубічних метрів, і тому ставимо завдання до 2020-го вийти на видобуток 20 мільярдів кубометрів», — наполягає Володимир Гройсман. 

Нині їх майже 2 мільйони — людей, яким від початку воєнних дій на сході країни й анексії Криму довелося покинути домівки. Вони могли б стати біженцями, шукати захисту і притулку від війни в інших країнах. Та більшість з них обрали Батьківщину. Перемістилися на її території лише далі від епіцентру бойових дій або окупації.

Найбільше їх переїхали в області, які межують з Донеччиною і Луганщиною, — на Дніпропетровщину й Харківщину. Проте й до столиці та області їх прибуло чимало: близько 230 тисяч, тобто кожен десятий. Із Криму переселенців менше, ніж з Донбасу (на 2 мільйони — лише 50 тисяч), з яких столиця прихистила понад 10 тисяч. 

Такого висновку дійшли вчені-історики з Українського інституту національної пам’яті. Цього року 25 листопада, коли в Україні та світі вшанують пам’ять загиблих внаслідок Голодомору 1932—1933 років, національні жалобні заходи відбудуться під гаслом «Голодомор — помста за свободу, помста за революцію». 

Трохи більш як півтора року тому я очолив країну, щоб протистояти найтяжчій економічній кризі в історії Бразилії. Зіткнувшись із цим викликом, запропонував ухвалити трансформаційний порядок денний для дій влади, який не передбачав будь-яких популістських заходів. Цей порядок денний складається з довгого переліку структурних реформ і має на меті досягнення фінансової стабільності, зростання продуктивності праці та обсягів виробництва. 

Асфальтобетонний завод, що працює з використанням найсучасніших та екологічно чистих технологій, порівняно швидкими темпами збудувала у Маріуполі компанія з Туреччини «Онур Конструкціон Інтернешнл», яка працює в Україні вже 14 років. Сучасне потужне підприємство за умови повного завантаження здатне виробляти щодоби майже 4 тисячі тонн високоякісної продукції. Фахівці запевняють, що такої кількості цілком вистачить не тільки для того, щоб заасфальтувати всі автомобільні дороги у приморському місті, а й траси за його межами. А про суцільну автоматизацію заводу свідчить красномовний факт: наявне тут сучасне обладнання обслуговують всього двоє осіб — оператор та робітник (для порівняння: на підприємстві такого самого профілю в ККП «Маріупольавтодор» працюють 14 персон). 

Дзержинський міський суд на Донеччині виніс обвинувальний вирок трьом бойовикам із проросійських незаконних збройних формувань «ДНР», які влітку 2014 року жорстоко вбили 16-річного жителя Краматорська Степана Чубенка. Досудове розслідування під процесуальним керівництвом Краматорської місцевої прокуратури встановило, що юнака, який їхав додому через Донецьк, спершу незаконно позбавили волі, а 28 липня у селищі Горбачево-Михайлівка Пролетарського району Донецька В. Погодін, Ю. Москальов та М. Сухомлинов розстріляли його з пістолета кількома пострілами в голову біля траншеї. Усіх трьох карателів заочно засуджено до довічного ув’язнення. 

У селищі Ярова Лиманської об’єднаної територіальної громади на Донеччині віднедавна зупинки транспорту ще здалеку нагадують філії художнього музею просто неба. Авторка цієї барвистої й постійно діючої виставки художниця Олена Нагорна не шукала сюжетів за тридев’ять земель, а писала все з натури. Адже тут і різноманітні польові квіти, і золотисті соняшники та полуниця на городі, й кучеряві верби, й Сіверський Донець з його надводним чи підводним світом. Цей симпатичний гуманітарний проект місцева громада спільними зусиллями реалізувала завдяки ініціативі насамперед старости Яровського округу Олега Богуславського, сільського педагога Олександра Гречка, активістів громадської організації «Міцна община» Ганни та Олени Гладких і, звичайно, художниці, яка свого часу перебралася до Ярової з тимчасового окупованої Горлівки.

Три роки знадобилося народним обранцям, експертам з питань ЖКГ, громадськості, щоб нарешті допрацювати закон «Про житлово-комунальні послуги». Нещодавно його ухвалив парламент. З огляду на те, що раніше було ухвалено ще три закони, котрі регулюють відносини у сфері ЖКГ — «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про енергетичну ефективність будівель» та «Про комерційний облік комунальних послуг», основні законодавчі засади для проведення масштабних змін у житлово-комунальній сфері є. Нині документ скеровано на підпис Президентові України. Після підписання він набуде чинності через півроку, крім деяких положень, що стануть чинними з 2019-го. «Урядовий кур’єр» з’ясовував, які нюанси нового закону найбільше обговорюють.