Історія Батурина, що був резиденцією українських гетьманів, завжди цікавила українських патріотів, хоч овіяний він не так славою наших перемог, як гіркотою поразок. Такі думки виникали в мене повсякчас, коли кілька разів, а востаннє влітку 2002 року, бував тут. Вражала руїна і запустінням його історичних об'єктів. Тож з великою радістю сприйняв повідомлення про те, що в цьому святому місці нарешті почалися серйозні археологічні дослідження та реставраційні роботи.

Оптимізація шкільної мережі у селі Хомівка Сватівського району пройшла безболісно - до споруди колишньої початкової школи переїхала бібліотека, районна влада оснастила її комп'ютером, а односельці-керівники агрофірм профінансували "дріб'язки" технічного підключення. Тож облаштовували перший у краї комп'ютерний центр у сільській бібліотеці всією громадою, бо мають намір саме всією громадою користуватися таким благом цивілізації.

В уряді усвідомлюють важливість пошуку компромісів з актуальних питань реформ через повноцінний діалог із соціальними партнерами. Але такий діалог повинен бути взаємно відповідальним, бо всі його учасники орієнтовані на досягнення економічного зростання і підвищення добробуту українців. Таку думку віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко висловив у ході засідання Ради Федерації профспілок України.

Навіть на квітковому полі пам'ять не може зафіксувати всю картину. Часто в ній карбуються не найвищі і найпишніші рослини, а спершу непримітні, але, як з'ясовується з часом, такі, що не поступаються величчю найяскравішим. Так і на полі бою, яким була робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У ті дні на станції вистачало вражаючих картин. Але для багатьох і досі перед очима жінки (чув, як любовно їх називали незабудочками) - приборкувачі ядерного монстра. Причин довголіття такої пам'яті багато. Мабуть, одна з найважливіших - представниці слабої статі, як ті маленькі квіточки незабудки, вражали стійкістю і оптимізмом, наснажували на роботу, яка по суті була подвигом, сильнішу половину людства. Сьогодні Матросови жіночого роду (а вони собою захищали життя неодноразово) уже бабусі. Не кожен онук знає, що такі милі й неквапливі, вони вміють не лише кашу варити і казки розповідати. Життя багатьох з них - легенда і має оспівуватися.

Хоча дипломатів важко назвати забобонними людьми, проте директор департаменту консульської служби зовнішньополітичного відомства України Андрій Олефіров під час брифінгу для журналістів був надзвичайно обережним у висловлюваннях, аби, за його словами, не зурочити. Адже, на щастя, у Лівії у сутичках між противниками та прихильниками Каддафі поки що не загинув жоден іноземець, а евакуація українців із зони конфлікту триває злагоджено і без особливих інцидентів.

Багато талановитих людей виростила Україна. Серед цієї краси, оповитої смутком, народився поет Божої волі - Тарас Григорович Шевченко.

Доля не дала згинути цьому непересічному талантові. Прожив мало, усього сорок сім років, але твори його осявають нам шлях на багато століть. Неабияку роль у долі та житті поета відіграв наш рідний Київ: у Тарасових творах місто згадується майже п'ятдесят разів.

Не так давно жінки вшановували чоловіків. І ось черга сильної статі ламати голову над тим, як привітати своїх половинок та колежанок. І чи вітати взагалі? Адже дехто з чоловіків 8 березня не вважає святом, тож налаштований на буденність. Це з'ясувалося щойно на черговій "планірці", коли дебати на цю тему підкріплювалися ще й такими аргументами, як "церква заборонила відзначати цей день" або "навіщо жінці якісь подачки". Подачки, звісно, нам не потрібні. Але в цьому контексті, між нами, жінками, мова про справжнісіньке скупердяйство. Пригадала, як торік напередодні 8 березня, йдучи додому, зустріла давнього колегу. Він ще здалеку одним поглядом оцінив оберемок квітів у моїх руках.

Про таких, як Максимко Калинович, кажуть: не обділений Божою ласкою. Попри свій доволі юний вік - 19 лютого хлопчику виповнилося 9 років - він уже багато що вміє: в'яже гачком, захоплюється орігамі, виконує роботи з бісеру і тканин, малює, вишиває.

Одинадцятий рік у столиці діє громадська організація "Земляцтво іванофранківців у Києві". Вона об'єднує людей різних професій і вподобань, політичних і релігійних поглядів, залюблених у рідний край - Прикарпаття, які, живучи в столиці, не тільки не забувають свою батьківщину, а й гідно представляють її традиції і звичаї киянам.

Хочу прочитати докладно про усі пільги, якими має право користуватися інвалід Великої Вітчизняної війни І групи. Заздалегідь вдячний.

В. СИТНИК,
с. Білий Камінь Вінницької обл.