Як перемогти на економічному фронті й не просто втриматися на плаву під час війни, а й забезпечити розвиток? Питання, на яке шукає відповідь і бізнес, і держава.
Війна похитнула економіку, але водночас відкрила вікно можливостей, яке здатне перетворити Україну на одну з найпотужніших економік Європи, переконана ректор Міжнародного університету фінансів Любов Смоляр. Пам’ятаєте прогнози іноземних аналітиків у лютому, в перші дні повномасштабної агресії? Максимум три дні давали українській банківській системі, а далі — крах! 

Агрокомпанія «Контінентал Фармерз Груп» протягом багатьох років працює на розвиток сіл і громад, де орендує землі. Зокрема, допомагає у створенні сільськогосподарських об’єднаних кооперативів, впровадженні інших різних соціальних справ. І не лише для дорослих. Уже третій рік втілює проєкт «Розумний город», розрахований на шкільну молодь. Основна його складова — залучати юнь до сільського господарства, продемонструвати, наскільки ефективно хлопці та дівчата, які мають незначні початкові ресурси, можуть зреалізувати себе. 

Головним пріоритетом уряду в умовах повномасштабної війни росії проти України є забезпечення всім необхідним української армії. Це означає, що абсолютну більшість коштів держава спрямовує саме на ці потреби. Водночас Кабінет Міністрів повною мірою продовжує фінансувати пенсії, соціальні виплати, зарплати лікарям та вчителям. Продовжуються програми підтримки бізнесу, який забезпечує стійкість української економіки. На цьому у своїй промові перед черговим засідання уряду наголосив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. 

 Черкащина — мирний хліборобський край, однак війна й тут позначилася на буднях пересічних жителів. Постійні повітряні тривоги, обстріли сільськогосподарських підприємств та інфраструктурних об’єктів багато в чому змінили повсякденне буття. Багатьох механізаторів війна покликала на фронт, тож доводиться селянам у жнивну пору обходитися без них. За штурвали комбайнів у господарствах сіли молодь і ветерани. Однак вони не підводять, добре працюють у ці гарячі дні, демонструють високоякісну роботу, як-от у СТОВ «Агрофірма «Маяк».

Корабель Razoni під прапором Сьєрра-Леоне із 26 тисячами тонн кукурудзи на борту, пункт призначення якого —  ліванський порт «Тріполі», вийшов із порту Одеси в понеділок. Це перший корабель, який розблокував експорт українського зерна в межах  тристоронньої чорноморської угоди, підписаної у Стамбулі.  Razoni рухається коридором, безпеку якого підтвердили партнери-гаранти України ООН і Туреччина.

На момент запису інтерв’ю з головою Запорізької обласної військової адміністрації Олександром Старухом у місті та області було оголошено повітряну тривогу, тому розмова відбулася в укритті. Упродовж годинного діалогу двічі сповіщали про загрозу з повітря. 
Керівник Запорізької ОВА розповів агентству про поточну ситуацію в регіоні, життя цивільного населення в російській окупації, зокрема людей, що стали заручниками воєнних злочинців, повідомив кількість пошкоджених внаслідок ворожих обстрілів посівних площ і заявив, що робота над посиленням оборони області не зупиняється ні на мить. 

 Першого дня серпня в Чорному морі відкрилися зелені коридори, через які відновлено експорт українського зерна. Тим часом сусіднє Азовське море майже все стало зеленим для російських загарбників, які вивозять ним з України награбоване збіжжя і не тільки. А у кремлі нітрохи не приховують загарбницьких намірів, попри відомі попередні завдання «спецоперації».
«Азовське море де-факто стало внутрішнім морем росії. Такі великі порти, як «Маріуполь» і «Бердянськ», можуть збільшити морський транспортний потенціал росії, — зловтішно радіє офіційне видання рф «парламентська газета».

 «Увага! Цивільні!» — вигукує тренер, і бійці розступаються та опускають націлену на уявного ворога зброю.
Проходжу повз них у приміщенні одного з рівненських виробництв. Сьогодні субота, тож за домовленістю з керівником тут тренуються  учасники добровільного формування територіальної громади (ДФТГ) Рівного. Спекотного літнього дня вдосконалити свої навички зібралися юристи та землевпорядники, фінансисти і безробітні, держслужбовці,  будівельники, підприємці, освітяни, пекарі. 

 Тепер він широко відомий як Маріупольський театр, хоч має офіційну назву: Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі. Минуло чотири місяці, як унаслідок авіаудару його красиву будівлю разом з великою кількістю людей, які переховувалися від повітряної загрози на нижньому поверсі, було повністю знищено.
Це могло перекреслити існування відомого колективу. Аж ні! За цей час уцілілі працівники театру змогли налагодити творче життя в новій домівці — Ужгороді. 

«Я не жидок! Я не жидо-о-ок!» — голосно кричав 10-річний Герш, братик Іцхака Вальдмана, втікаючи куди тільки бачили перелякані оченята. Та гітлерівцям було байдуже: дитину застрелили лише за те, що вона народилася в єврейській сім’ї. Ще й здерли з неї чобітки.
Це було 21 жовтня 1942-го. 13-річний Іцхак устиг заскочити в Горинь і вхопився за корчі під швидкоплинною течією. Лише коли кати відійшли, вирішивши, що він утопився, хлопець з останніх сил дістався більш пологого берега.