Якщо на момент закінчення моїх повноважень як сільського голови я перебував на лікарняному - на лікуванні у стаціонарному відділенні обласної лікарні, чи мали право мене звільнити за моєї відсутності? А ще я не використав належну мені за законом та посадою відпустку, то чи це мені якось компенсують? Чи поширюється на мене дія п. 5 частини 1 статті 40 КЗпП, за яким людину не можна звільнити з посади під час перебування на лікарняному? Взагалі, поясніть, будь ласка, детально, коли, власне, за законом закінчуються повноваження сільського голови? 

Маю сина - інваліда з дитинства, який отримав захворювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Хочу дізнатися, чи маю за законом право вийти на пенсію у 50 років? Які документи повинна мати та куди їх подати?

Хтось із поетів-фронтовиків сказав, що остання на часі світова бойня нібито спресувала роки. Не даремно ж учасникам Великої Вітчизняної кожен воєнний рік зараховувався за два, бо ніякі, навіть найстрашніші перипетії мирної днини не можна порівняти з тим вогненним горнилом, через яке їм довелося пройти. 

Шокуючі звістки про трагічні випадки на уроках фізкультури навряд чи когось можуть залишити байдужим. Щоб ретельніше слідкувати за здоров'ям учнів, Кабінет Міністрів ще в серпні 2010 року ввів у школах обов'язкові медичні огляди. Причому в навчальних закладах лікарі оглядають лише учнів початкових класів, решті школярів (5-11-ті) за омріяною медичною довідкою поки що доводиться прямувати до найближчої поліклініки. Але вистояти безкінечно довгі черги, аби потрапити на прийом до різних спеціалістів, справжнє випробування для дітей. 

Мої діди не повернулися з війни. Коли бачу, як син на зустрічах з ветеранами тягнеться до чужих дідусів, роздивляється їх бойові нагороди, просить сфотографуватися разом з ними, стискається серце: ми не знаємо навіть місць поховань воїнів нашого роду. Одне заспокоює: у слов'янських традиціях доглядати солдатські могили й пам'ятники полеглим. Ми приносимо квіти до обелісків невідомих героїв у Чернігові і віримо, що чиясь вдячна рука покладе квітку там, де знайшли вічний спокій наші рідні. 

"Ай молодець!" - трясе пальцем вусатий тесть перед обличчям зятя, який звик заїдати калорійні страви ферментним препаратом. Ця реклама, яку постійно "крутять" майже всі телеканали країни, настирливо в'їдається у підсвідомість глядача. Він починає жменями їсти розрекламовані пігулки, навіть не замислюючись, а чи справді йому це потрібно. 

Напередодні цього щемливого, справді найбільш сімейного свята у Рівненській області 57 матерів-героїнь зібралися разом під дахом Антонівської сільської ради Володимирецького району. Найстаршій із них, Ганні Денщик, - 92 роки, наймолодшій Марії Горбачевській, - 43. 

Чи готове суспільство зробити доступним навчання в звичайних освітніх закладах для дітей і дорослих, які мають інвалідність? Представники Канадсько-українського проекту "Інклюзивна освіта дітей з особливими потребами в Україні" вважають це питання життєво важливим. Експериментальний проект в Україні охопив поки що три регіони: Київщину, Львівщину та Крим. Проте вже такий невеликий досвід допоміг пристосувати деякі загальноосвітні школи до спеціальних потреб учнів зі складними проблемами здоров'я, аби вони вчилися й розвивалися разом зі своїми однолітками та не відчували себе ізольованими від соціуму. 

Про трагедію, яка сталася чверть століття тому на атомній станції поблизу Прип`яті, що тільки не писали і не говорили. Проте зняти щось путнє так і не вдавалося. Аж доки за справу не взявся Олександр Міндадзе. Легендарний сценарист, що за радянських часів зробив кращі фільми разом з Вадимом Абдрашитовим, зокрема "Парад планет", "Полювання на лисів", "Плюмбум, чи Небезпечна гра", Міндадзе кілька років тому спробував себе у якості режисера. 

У різних областях України взялися активно боротися з поборами в навчальних закладах. Ні для кого не секрет, що більшості вітчизняних шкіл на сьогодні залишається тільки мріяти про стовідсоткове фінансування. А відтак у державних закладів освіти далеко не завжди вистачає коштів навіть на елементарні речі: канцтовари, крейду, миючі засоби, спортивний інвентар тощо. Додайте до цього ще й косметичний ремонт шкільних приміщень, заміну вікон і дверей чи охорону. Тому такі витрати часто лягають на плечі батьків учнів.