Святкування Різдва українськими шістдесятниками у радянських концтаборах було символом нескореності політв’язнів радянській системі. І хоч, за спогадами поета, філософа, публіциста, громадського діяча Євгена Сверстюка, за плечима якого було сім років таборів і п’ять — заслання, не всі політв’язні були глибоко побожними. Тож відзначення Великодня і Різдва кожен з них розцінював як вияв протесту проти тоталітарної системи. Цим датам, до яких у таборах готувалися чи не цілий рік, надавали надзвичайного значення.

Те, що закарпатці першими проторували стежки на закордонні заробітки, достеменно відомо. Тим, що друзів, з якими не бачився десятиліттями, можна запросто зустріти в супермаркеті у Празі, Братиславі чи Будапешті («а я тут уже давно працюю!»), не здивуєш тут нікого. Бо ж місцеві люди рухливі й працюють там, де добре платять.

Із самобутньою творчістю члена Національної спілки художників України полтавки Юлії МОХІРЄВОЇ я познайомився наприкінці минулого року на Міжнародній художній виставці, яка відбулася у Полтавській галереї мистецтв у межах святкування 250-річчя Івана Котляревського. Озираючись у величезній виставковій залі у пошуках ілюстрації, звернув увагу на яскраву картину, в якій переважали червоні жар-кольори, — «Покрова». Вона нагадувала ікону, на якій на всьому полі пломеніли сонця-яблука.

Сонце рухалося до нічного схову за горизонтом дуже повільно. Ось воно зупинилося над довжелезними колгоспними скиртами соломи, що зимують на тому боці річки. Навіщо? Хіба давно не бачило їх? Учора, позавчора і щодня пленталося цією самою дорогою, але тоді не робило зупинок. А тепер завмерло і довго роздивляється на снігові шапки на скиртах, немов уперше їх побачило. Далі, здогадуюся, надвечірнє сонце дорогою до обрію затримається біля тракторної бригади, яка по дорозі.

Президент України

звільнив:

призначив:

Напередодні нового року представники НАК «Нафтогаз України», Оператора ГТС України та ПАТ «Газпром» підписали угоди, необхідні для продовження транзиту російського газу територією України до 2024 року включно.

Українці звикли, що урядовці завжди бадьоро звітують про свої здобутки, але оминають незручні моменти в роботі. 
Хочу покінчити з цією традицією. Продуктивний діалог вимагає чесності. Це були шалені чотири місяці: нам багато вдалося, дещо могло би бути краще, але найголовніше попереду.

На Закарпатті, де 30 підприємств із виготовлення продукції для автопрому та високотехнологічних виробництв, утретє відбувся щорічний «Форум ініціатив. Кластер». І знову на базі підприємства з іноземними інвестиціями «Єврокар» у селі Соломоново Ужгородського району.

Передусім тих, котрі зацікавлені у впровадженні нових товарів і послуг, у прогресивному розвитку усіх галузей. Це підприємці, представники органів державної влади, вишів, науковців і стартапів. Він відбувся за підтримки облдержадміністрації, яка розробила і забезпечує виконання Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва в області.

Про унікальну пам’ятку Дикий Сад, знайдену в центрі Миколаєва, писав «Урядовий кур’єр». Це місто людей кіммерійської епохи Білозерської культури, про яке згадував Геродот. Стародавнє городище існувало з середини ХІІІ до початку Х сторіччя до нашої ери, тож воно на пів століття старіше за відому грецьку колонію Ольвія, яка також розташована на Миколаївщині. Це єдине чорноморське місто ремісників і водночас місто-порт часів Трої, тому Дикий Сад часто ще називають степовою Троєю.