Зустріччю із представниками студентської молоді Президент Віктор Янукович мав намір донести до молодого покоління головні напрямки державної політики у сфері освіти. Привітавши кожного із семи запрошених потиском руки, глава держави розпочав із головного: «Хочу заслухати ваші ініціативи та зрозуміти, які завдання ви вважаєте невідкладними і першочерговими у процесі реформування країни».

При цьому Президент назвав процес модернізації вкрай болючим. «Будь-які зміни завжди створюють незручності. І коли вони мають стосунок до людей, важливо, щоб громадяни чітко розуміли, навіщо ці зміни», — так він пояснив мету зустрічі. 

Проголошений минулого тижня курс концентрації державної підтримки для забезпечення економічного зростання шляхом запровадження нових підходів у сприянні провідним галузям реального сектору поступово набуває реальних контурів.

Серед перспективних напрацювань провідних наукових установ і Національного банку Прем’єр-міністр Микола Азаров виокремив пріоритетні напрямки, а саме: з одного боку — стимулювання розвитку внутрішнього ринку та зменшення залежності України від зовнішньої економічної кон’юнктури, а з іншого — посилення конкурентних переваг та підтримка вітчизняного експорту на зовнішніх ринках. 

Як і чим житиме українське село у 2013 році? Чи запрацює наступного року ринок землі та яким він буде? Які пільги отримають кооперативи та чи не буде обмежень експорту зерна? Про це напередодні професійного свята — Дня працівника сільського господарства — наша розмова з міністром аграрної політики та продовольства Миколою ПРИСЯЖНЮКОМ. 

Коли в суспільстві бракує довіри, будь-які сентенції та заклики слухати і чути одне одного  ризикують залишитися голосом волаючого в пустелі. Чергову порцію недовіри  українці отримали   не тоді, коли більшість  з нас, скориставшись своїм конституційним правом, виконала свій громадянський обов’язок, відвідавши одну з виборчих дільниць, а відразу після 28 жовтня. Протягом наступних двох тижнів уся країна, затамувавши подих, стежила за гостросюжетним серіалом: етап підрахунку голосів подекуди  виявився спотвореним, а на кільканадцяти дільницях і зовсім брутальним процесом.

Літні люди, представники середнього віку, молодь і навіть діти побачили картинки, забути які, схоже, вдасться не відразу. Окремі політики, що ще вчора усміхалися з величезних білбордів та клялися любити ближнього, тобто  виборця, як самого себе,  виявилися замалим не вовками в овечій шкурі. Такі метаморфози, погодьтеся, не  додають оптимізму і віри в справедливість, без якої слова про демократію нагадують порожній звук. 

На відміну від нав’язуваного нам нині «шансону» з вульгарно-примітивною музикою і текстами, його легендарну «Пісню про рушник» переклали понад 90 мовами. Автор цього шедевра ще за радянських часівстав повпредом української культури, заявивши на весь світ, хто ми такі і яких батьків діти.

У сім’ї, де народився майбутній поет, було аж одинадцять братів і сестер. Батько хотів, щоб  сини перейняли його професію, але чоботарем став лише найстарший Сергій. Натомість наймолодшому — Андрієві — судилась особлива доля.

Після закінчення місцевої школи-семирічки в Обухові юнак вступив до медичної профшколи в Києві, та вже за рік усвідомив, що лікарська справа — не його покликання. 

У Черкасах узялися централізовано збирати небезпечні відходи. Йдеться про  відпрацьовані батарейки, люмінесцентні лампи, акумулятори від телефонів і фотоапаратів. Прийматимуть їх у спеціальних пересувних пунктах абсолютно безкоштовно. Нова система здавання небезпечних відходів передбачає виїзні пункти приймання такого сміття. Для цього департамент житлово-комунального комплексу міськвиконкому визначив 24 місця у різних мікрорайонах міста. Туди тричі на тиждень упродовж двох місяців почергово привозитимуть спеціальні контейнери для утилізації небезпечних відходів. 

На 90-й день народження, 12 листопада, Київському національному музею російського мистецтва присвятили вітальні слова глави держав. Президент України Віктор Янукович зазначив, що він — «один із найвідоміших мистецьких осередків — став авторитетним культурно-науковим центром, де зберігаються не тільки унікальні твори, а й звичаї та традиції, закладені родинами відомих українських меценатів і колекціонерів». Президент Росії Володимир Путін наголосив: «Знайомство з його постійною експозицією, численними виставками дає прекрасну можливість згадати про духовну спорідненість, яка нас об’єднує».

Директор музею Юрій Вакуленко зауважив, що цей заклад у київському будинку, який «був родинним, а потім став музейним», «залишається могутнім непохитним островом духовної культури і нині, у досить складний час». 

Більшість власників українських сімейних компаній не надто переймаються корпоративним управлінням. Більше того, за даними Міжнародного інституту бізнесу, 95% з них узагалі не знають, про що йдеться. Фахівці пов`язують це, насамперед, з тим, що в Україні і бізнеси, і сім’ї їхніх власників поки що відносно невеликі і молоді. 

На фондовому ринку відомий випадок, який свідчить про значимість корпоративного секретаря. Одна компанія з активами в Україні, що розмістила свої папери на Лондонській біржі, повинна була укласти звичну для України угоду — приєднати до себе компанію з більшим, ніж у неї, статутним капіталом. У нашій країні спеціальних вимог для цього немає. Але майже перед завершенням процедури з’ясувалося, що на Лондонській біржі про такі угоди потрібно повідомляти за… півроку, а за нерозкриття інформації передбачені покарання, зокрема зняття цінних паперів із торгів на біржі. Угоду встигли відмінити, але ця ситуація стала предметом для внутрішніх розборів у компанії. Саме корпоративний секретар мав погоджувати всі юридичні аспекти. Недарма в Законі «Про акціонерні товариства» ця професія в першому розділі серед посад керівників.

У Миколаївському міськвиконкомі розпочав роботу Центр надання адміністративних послуг, в якому одночасно ведуть прийом майже 50 фахівців із 32 міських та обласних служб.

Початок практики розміщення в одному місці служб, що видають дозволи підприємцям, було покладено в 2001 році. Саме Миколаїв став тоді першим у цій справі. Спочатку з’явилася «єдина комісія», яка тоді здавалася фантастикою, тому що значно економила час бізнесменам і позбавляла їх необхідності нескінченного очікування біля дверей дозвільних служб. Пізніше ініціативу миколаївців підтримали на державному рівні, й дозвільні центри почали створювати у багатьох містах України за принципом «єдиного вікна».