«Ми його втрачаємо! Сім кубиків ефедрину внутрішньовенно!» Ця фраза стала культовою для багатьох серіалів, головні герої яких — медики.

Багато років медицина була таємницею за сімома печатями: лікарі могли врятувати життя, допомогти у критичній ситуації і вважалися кимось на кшталт намісників ангелів-хранителів на землі. Вони знали і вміли те, чого не знали і не вміли всі інші. Пієтет перед людьми в білих халатах у багатьох з нас зберігався  з дитинства. 

Свого часу я працював на Крайній Півночі. У 2007 досяг пенсійного віку і подав документи до ПФ. Звісно, додав туди й довідку про зарплату, яку отримував у Тюменській області. Але мені нарахували звичайну пенсію, мотивуючи тим, що в мене немає документа про трудову угоду. За 6 років до ПФ в Івано-Франківську звертався тричі, але весь час мені відмовляють, бо працював вахтовим методом. То що ж це виходить?! Невже всім людям, які тоді там зі мною працювали, також відмовили? Вважаю, що це несправедливо. Отже, хотілося б отримати вичерпну консультацію про те, чи насправді відмова законна. Бо, можливо, хтось у нашому місцевому ПФ просто підтасовує документи?

В. ЧЕРНЯК,
м. Івано-Франківськ 

У Чернігівському колегіумі зібралася вся Україна — в рушниках і вишиванках. Таке враження, що кожен її куточок відкрив свою квітучу душу: оберегові дерева роду, вишиті в різних місцевостях, по-своєму особливі й неповторні, мережані вставки на багатьох рушниках — не просто візерунками виплетені, а  цілими картинами, сорочки, кептарики,  фартушки… А особливе диво — ляльки-мотанки в українських строях: киянки, волинянки, львів’янки, житомирянки, чернігівки… І привіз той народний скарб унікальний чоловік-вишивальник Юрій МЕЛЬНИЧУК. Ось що він розповів для читачів «УК».  

Історію цієї пані давно слід взяти на озброєння авторам детективних серіалів. Адже серед злодіїв на заході України кишенькова злодійка на прізвисько Матінка Етуш — справжня легенда. Вона має славу і повагу кримінальних кіл, про неї є що розповісти й правоохоронцям. Нещодавно вона знову опинилася в полі зору міліції. 

Будинок художника Цезарія Ганушкевича на столичній Троєщині — біла ворона з-поміж київських багатоповерхівок, які дедалі частіше одна перед одною майже упритул. Немов боксери перед поєдинком, коли міряються поглядами, хто кого передивиться. Тільки в цих спортсменів оте «очі в очі» триває півтора десятка секунд, а наші помешкання втупилися вікнами у вікна на значно довше. Не кожна зірка знайде шпарину в таких архітектурних нетрях, щоб таємниче підморгнути нам з неба, а показати столичним дітям, як божественно випливає сонце на світанку й зникає увечері, — взагалі зась…  

Серед проблемних питань, що непокоять сумських поштовиків, виразна диспропорція з виплатами соціальної допомоги через відділення зв’язку та банківські структури. Адже складається ситуація, коли громадян свідомо позбавляють вибору, пропонуючи лише один безальтернативний варіант.

Про це кореспондентові «УК» розповідає директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Володимир КРИШТОП. 

Відразу скажу: до віруючих ставлюся з великою повагою, але з певних причин до церкви навідуюсь нечасто. Саме про ці причини відразу ж згадав, зайшовши недавно до місцевого храму, де «на свою голову» здалеку побачив давнього знайомого — войовничого атеїста кімнатного розливу.

Якось у роки так званої перебудови довелося разом провести Свят-вечір у його міській квартирі. Найбільше тоді вразила поведінка господаря, який, було помітно, чогось дуже нервував. Підстави? Виявляється, цей чоловічок свято вірив у «всевидяче око» тодішньої керівної партії і як вогню боявся… дітей, що, як буває цього особливого вечора, могли ось-ось принести «вечерю». Я б і досі не вірив у щось подібне, якби не став очевидцем такої сцени. Щойно у двері подзвонили, господар приглушено просичав: «Мене немає вдома!» і кинувся до тісного туалету. 

Хто з нас, постійних пасажирів, не був свідком такої картини: водій маршрутки віртуозно одночасно керує автобусом, під час руху продає пасажирам квитки і встигає розмовляти по мобільному телефону. І його їзда нагадує слаломні гонки. Шумахер відпочиває! А скільки разів він наражає пасажирів на небезпеку, не піддається підрахунку. Тільки дивом не трапляється дорожньо-транспортної пригоди. 

Програма поїздки Миколи Азарова виявилася надзвичайно насиченою. Спершу він відкрив сучасний перинатальний центр на базі Луганської обласної клінічної лікарні. «Мені дуже приємно, що в Луганській області з’явився такий надзвичайно сучасний, — напевне, найсучасніший в Україні, — перинатальний центр. Це означає, що у Луганській області зроблено вагомий крок уперед у питанні надання якісної медичної допомоги населенню», — поділився враженнями Микола Азаров.

Відповідно до програми реформування медичної галузі, у багатьох містах вводяться в експлуатацію сучасні медичні заклади. Микола Азаров подякував голові Луганської облдержадміністрації Володимирові Пристюку за ініціативу й наполегливість у створенні такого сучасного медичного закладу. 

Оскільки спроби політичного тиску на українську владу, щоб змусити її змінити стратегічний курс руху з європейського на євразійський, успіхом не увінчалися, у Москві вирішили вдатися до дієвішого і відчутнішого для України кроку: блокування українського експорту на російську територію.
Якщо раніше російське вето на ввезення української продукції робилося  вибірково і стосувалося окремих товарів, то з 14 серпня, як зазначається у зверненні Федерації роботодавців до глави українського уряду, Федеральна митна служба РФ включила до так званої групи ризику товари всіх без винятку українських експортерів. І хоч українське Міндоходів, якому підпорядковуються всі митні пости, не підтвердило і не спростувало цієї інформації, це за нього зробили безпосередні експортери української продукції.