Акціонерні товариства (АТ) 2011 року сплатили дивідендів на 22,34 мільйона гривень, що на 70,5%  більше, ніж у 2010-му. Про це свідчить аналіз фінансової діяльності АТ за результатами наданих до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР)  8735 регулярних річних звітів. Інформацію щодо дивідендних виплат за 2012 рік комісія аналізуватиме у жовтні.
«Акціонерні товариства  в останні роки ведуть консервативну дивідендну політику через несприятливе фінансове становище українських підприємств. Більшість компаній реінвестує весь прибуток у розвиток бізнесу або не розподіляє його», — зазначає директор департаменту корпоративного управління та корпоративних фінансів НКЦПФР Алла Папаіка.  

На сайті Держпідприємництва почала працювати нова рубрика «Що робити, якщо…», у якій розміщені відповіді на питання щодо системи оподаткування, ліцензування, дозвільної системи, відкриття та ведення власної справи, проведення перевірок та інші актуальні теми. Пропонуємо увазі читачів добірку консультацій, підготовлену фахівцями відомства. 

У Греції є давній звичай: на Новий рік у двері будинку кидають стиглий плід граната, насіння якого має розлетітися по всьому подвір’ю. Таке собі своєрідне побажання достатку. Нині «країна, де є все» змушена звикати до нових реалій. Достаток уже не так щедро розсипається по гостинних домівках греків. Що змінилося в їхньому житті в добу економічної турбулентності і що, попри все, не зміниться ніколи? Про це ми вирішили дізнатися, вирушивши до берегів Еллади. 

Подібний захід перший за останні роки, і вже через це заслуговує на увагу. Він викликав значне зацікавлення не лише серед бібліотечних працівників, а й серед широкої громадськості. Таким чином учасники і гості ярмарку наочно спростували твердження скептиків про нібито значне зниження інтересу до книжки як такої. Навпаки: одержано ще одне зриме підтвердження того, що ні Інтернет, ні електронні версії сторінок без обкладинок не зможуть повністю замінити традиційних паперових носіїв різноманітної інформації. 

На Тернопільщині можна, як-то кажуть, на пальцях перерахувати природні озера. Найбільш знані карстові, що у селі Вікно Гусятинського району. Їх тут називають вікнинами, перлиною Подільських Товтр. Вони бездонні, ніколи не замерзають, мають кришталево чисту воду з високою мінералізацією, оповиті численними народними переказами. Ці озерця досконально не вивчені, а отже, захоплюють незвіданістю, таємничістю, викликають зацікавленість і в науковців, і в любителів природи, і в туристів. 

Наші музеї — «бородаті». Не тому, що мають поважний вік і зберігають скарби сивої давнини. Такий стан пояснюється задавненими проблемами. Свого часу було навіть розроблено проект концепції державної цільової програми розвитку музейної справи, але, за словами фахівців, він поки що так і лишається проектом. Тим часом конкурувати із сучасною індустрією розваг закладам культури з дещо консервативною атмосферою важко.
У виставковій залі Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана просто магнетично притягує зір зображення козака Мамая, намальованого невідомим народним автором. Є тут і шедеври світового живопису, від споглядання яких неможливо відірватися. 

Спека плавила асфальт, розжарювала бруківку. Коломия сяяла на щедрому липневому сонці білими будинками, виблискувала банями церков. У саму маківку літа особливо приємно поговорити про сніг і майбутні крижані рекорди, на які націлився коломийський адвокат атлетичної зовнішності.

Зі снігом і зимою в Олексія Гуцуляка пов’язані лише найкращі спогади. Навіть коли дошкільням він провалився під лід. 

Коротке, але не таке тривожне, як телеграма, і водночас святкове повідомлення рідним — ось що таке листівка, на думку Федора Голофаєва з Алчевська. Сам він почав старанно — по листівці щодня! — відправляти кореспонденцію батькам з 1963 року. Саме влітку того року його прийняли на навчання до Київського інституту фізичної культури. В кіоску на вулиці Червоноармійській купив листівку із зображенням Хрещатика і написав: «Любі тато і мама, у мене все добре». Учіться, нинішні студенти!  

Ви звернули увагу: люди починають дивуватись, на перший погляд, звичним явищам? Так було і цього разу. Після вихідних колега прийшла на роботу з величезним пакетом, наповненим усім, що виросло на присадибній ділянці.

— Олю, це тобі! — подала подрузі, щиро всміхаючись.

Чого там тільки не було: огірки, салат, ягоди і букетик квітів.

— Рідненька моя, спасибі! — засяяла вдячною усмішкою колега, — я тобі гроші дам.

— Олю, ти що? Схаменись! Я ж від щирого серця. Розумієш, я сама виростила, а з тобою радістю ділюсь…

Разом засміялися, пригорнулись одна до одної й стали до роботи. Хто бачив усе те, теж радів. Бо тепло двох зігрітих сердець передалось навколишнім. 

Київську телевежу видно з будь-якого району міста. І це не дивно. Така споруда заввишки 385 метрів — лише одна з-поміж веж в Україні та на 9-му місці у світі.
Вона побила рекорд знаменитої Ейфелевої вежі, однак не «доросла» до Останкінської, висота якої 500 метрів. Зате пальму першості отримала за унікальність: стала першою у світі суцільнозварною вежею.