Цими вихідними Ужгород готується прийняти  гостей і учасників ХІ Міжнародної виставки-ярмарку «ТурЄвроцентр—Закарпаття». У ній візьмуть участь представники турфірм 16 регіонів України, а також Угорщини, Словаччини, навіть віддаленого на тисячі кілометрів російського Ханти-Мансійська. Як і завжди, всі райони області матимуть окремі намети з докладною інформацією, яка цікавить туристів. Відбудуться науково-практична конференція, майстер-класи з приготування національних страв. Частуватимуть медом і екологічно чистими продуктами тваринництва, вином місцевого розливу.  

Львів дочекався книжкового форуму. Такого ажіотажу серед львів’ян не викликає жоден інший захід: сюди приходять цілими класами, студентськими групами, вчителі та викладачі  шукають найновіші фахові видання, приходять батьки з дітьми. Така масовість — найкраще свідчення того, що суспільство не втратило потреби у книзі.
Нинішнього вересня на форумі буде рекордна кількість учасників, натомість менше приїде авторів, але, запевнили організатори форуму, від того він не стане менш цікавим та змістовним. 

Так сталося, що наша сімейна історія одного разу перетнулася з історією музею декоративно-ужиткового мистецтва Чернігівщини, розташованого на той час у  приміщенні церкви святої великомучениці Катерини: моя свекруха, світла їй пам’ять, заповіла подарувати саме тому культурному закладу старовинну вишиту сорочку, а ще традиційну для Сіверського Полісся корсетку і спідницю.
Ми роздивлялися пожовклу від часу вишиванку, вигаптувану в чорно-червоних кольорах, і не могли надивуватися: який смак і  вміння мала неписьменна сільська жінка! 

У  весь розвиток комп’ютерної науки і практики має на меті надати  комп’ютерам спроможність максимальної допомоги у розв’язанні проблем суспільства. Питання проблемної орієнтації супроводжують увесь розвиток комп’ютерів, а успіхи їхнього вирішення сьогодні безпосередньо впливають на якість та ефективність функціонування господарських об’єктів.
У газеті «Урядовий кур’єр» уже обговорювались питання створення проблемно-орієнтованих обчислювальних засобів у господарському комплексі України. 

Багато робіт доктора біологічних наук Олександра Рибалки, який працює у Селекційно-генетичному інституті — національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення, розпочинається словом: «Уперше…». Зокрема, й коли йдеться про використання виробів із зерна. Так з’являється інформація, цікава і потрібна не лише вченим, а й кожному з нас.  

Актуальність будь-якого захворювання визначається насамперед його поширеністю, впливом на якість життя хворих, наявністю засобів для лікування, негативним соціальним і економічним впливом на суспільство. Як свідчить світова статистика, приблизно 10 млн чоловік, які живуть у нашій країні, страждають від різноманітних алергічних захворювань (АЗ). І це не дивина, оскільки АЗ вражають від 20 до 40% населення земної кулі. Алергічний риніт, кропив’янки, атопічний дерматит тощо значно знижують якість життя (тобто не дають змоги повноцінно працювати, вчитися, відпочивати), а анафілактичний шок, астма, медикаментозна, інсектна алергія, екзогенний альвеоліт, окрім цього, можуть вкорочувати людям віку.

Чи пробували ви у звичайній міській лікарні записатися на прийом до  доктора медичних наук? А от пацієнти Київської лікарні №1 можуть. У мене загалом склалося враження, що потрапив до наукової установи. А це вже велика перевага для пацієнтів, адже під одним дахом можуть отримати найкваліфікованішу допомогу. Таким враженням ділюсь із головним лікарем Ігорем Чермаком перед початком нашої розмови.  

Кругла дата — 80 років з дня утворення Донецької області є нагодою озирнутися назад і згадати багатющу історію нашого краю. А допоміг це зробити заслужений працівник культури України, нині провідний науковий співробітник, а свого часу — директор Святогірського державного історико-архітектурного заповідника Володимир Дєдов. 

Для багатьох архів — остання надія, стежка до істини і зв’язку поколінь. Усі ми сподіваємося, що саме там нам допоможуть. Бо де ж, як не в архіві, все має надійно зберігатись та доглядатись. Багатьох проблем і провалів в історичній пам’яті можна було б уникнути, якби про послання нащадкам дбали завчасно. І якщо цього не роблять творці документів, тоді неймовірних зусиль доводиться докладати працівникам архівних установ. А їх у державі 696, там працює 3400 фахівців.  

Дитинство Костянтина Георгійовича, за його словами, пройшло в Черкасах і в маєтку Городище (нині Білоцерківського району Київської області), де була дідизна давнього запорозького роду Паустовських. «Коли Запорозьку Січ при Катерині ІІ розігнали, частину козаків оселили над берегами річки Рось, біля Білої Церкви, — згадував К. Паустовський. — Козаки неохоче сіли на землю. Їхнє буйне минуле ще довго докипало в крові. Навіть я, народившись наприкінці XIX століття, чув від старих розповіді про криваві герці з поляками, походи в Туреччину, про уманську різанину й чигиринських гетьманів. Наслухавшись цих розповідей, я грав з братами в запорозькі битви».