Краще пізно, ніж ніколи: ухвалені три тижні тому закони про декомунізацію — перший крок, щоб попрощатися нарешті із залишками радянського минулого. Зокрема перейменуванню підлягає понад 40 українських міст, сотні вулиць, площ і бульварів. Заслужений юрист України, заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій МАГЕРА розповів «УК» про те, яким чином проходитиме декомунізація України, у які закони треба внести поправки та як ці зміни торкнуться зокрема виборчого законодавства.

Відбулися вони на загальновійськовому полігоні Сухопутних військ ЗСУ «Широкий Лан». Це наймасштабніші навчання високомобільних десантних військ за останні 15 років.
Мета тактичних навчань — досягнення розуміння єдиного процесу планування та ведення бойових дій, враховуючи досвід АТО. У відпрацюванні завдань взяли участь підрозділи 79-ї, 95-ї та 25-ї окремих повітряно-десантних бригад, майже 400 одиниць бронетанкової та автомобільної техніки.

Стверджувати, що тема декомунізації стала однією з найобговорюваніших у Харкові, було б явним перебільшенням. Проте після ухвалення закону та низки подій, пов’язаних зі знесенням вночі монументів Серго Орджонікідзе, Миколі Руднєву, Якову Свердлову, двох пам’ятників Леніну, серед громади пожвавився інтерес до проблеми ліквідації комуністичних рудиментів. Особливо цим питанням переймаються харків’яни, які проживають на вулицях і в районах імені «видатних» більшовиків. Йдеться про побутові проблеми, що постануть перед ними.

Секретар міської топонімічної комісії Олексій Хорошковатий вважає, що для Харкова не таким складним буде вирішення питання про масове перейменування, як подолання проблем, які виникнуть з документами для організацій і жителів міста.

Коли йдеться про Чорнобильську катастрофу, пригадую не 1986 рік, а побачене в наші дні у клініці Національного наукового центру радіаційної медицини. Найболісніше враження — хворі діти, які ще навіть не усвідомлюють, що був вибух на ЧАЕС. Але він зачепив малих і через два десятки років. Як і ліквідаторів наслідків аварії, які до цього часу борються, але вже з хворобами, нею спричиненими. 

Напевно усі розуміють, що Донбас — це не тільки шахти й металургійні заводи. Аби промисловість працювала й розвивалася, необхідний потужний науковий потенціал, який здатен забезпечувати підготовку кваліфікованих кадрів для виробництва, його модернізацію, екологічну безпеку та інше. Та й повсякденне життя багатонаселеного краю важко уявити без розвитку різних галузей науки: від медицини до філології. Усе це було на Донбасі до певного часу.  

За даними експертів, 30—50% галузі телебачення та відеоконтенту контролюють нелегальні гравці. Збиток від цього державі й правовласникам становить приблизно 1 мільярд гривень на рік. У 2013-му Україна очолила «Список 301», до якого належать країни з найвищим рівнем піратства у світі, але у 2014 році експерти через лояльне ставлення до подій на сході нашої країни не включили її до цього списку. 

Кілька тижнів тому Микола повернувся додому зі сходу України, де в складі одного з батальйонів воював з агресором. Сім’я та друзі зустріли його як героя, вітали представники влади, знайомі й незнайомці. Досить серйозне поранення, з яким боєць довго боровся, перебуваючи в госпіталі, поступово загоюється. Донька й дружина оточили воїна увагою.  

Віднедавна двері в Європу для наших науковців широко відчинені: 20 березня Україна стала повноправним членом європейського дослідницького простору, підписавши угоду про участь у рамковій програмі з наукових досліджень та інновацій ЄС «Горизонт-2020». Попередній переговорний процес був нелегким. Часто не стільки через позицію ЄС, скільки через нерозуміння українських міністерств. Однак відтепер Україна може використовувати всі фінансові можливості «Горизонту», а фонд програми становить 80 мільярдів євро, розробляти власні проектні пропозиції, формувати наукові консорціуми та отримувати фінансування як координатори проектів. 

Засідання Державної комісії з надзвичайних ситуацій Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк перевів у формат селекторної наради. У Міністерстві внутрішніх справ представники правоохоронного сектору нашої країни узгоджували свої подальші та оперативні дії напередодні травневих свят.  

Побачивши на полицях магазинів продукцію Сімферопольського вино-коньячного заводу, не варто думати, що це фальсифікат. Адже це ті самі напої, які раніше виготовляли на підприємстві в Криму, в колисці виноробства — Бахчисараї, а тепер у селищі Щорськ Дніпропетровської області. Незважаючи на відкриття нового виробництва, якість знаних і улюблених багатьма напоїв залишилась незмінно високою.
Як вдалося зберегти виробництво в цих непростих умовах, «Урядовий кур’єр» запитав у генерального директора підприємства Сергія ІВАНОВА.