Коли йдеться про людське життя, в неупереджених російських правозахисників спільна позиція з українськими, що грунтується на аналізі фактів. Саме це на зустрічі з журналістами продемонстрували голова Кримської польової місії з прав людини росіянин Андрій Юров і його українська колега Ольга Скрипник. 

Школярів Донецької області цьогорічного вересня вирішили не обтяжувати написанням традиційного твору «Як я провів літо». Папір і справді все стерпить. А от вразливі дитячі душі треба уберегти від зайвих хвилювань, бо на їхню долю цього літа випали такі випробування, які не кожному й дорослому під силу. Недоречно і негуманно зараз ятрити душевні рани юних донеччан спогадами про найважче літо в їхньому житті. Тим більш, що для декого із дітей воно взагалі стало останнім…        

В Україні нині налічується понад 2,6 мільйона людей з особливими потребами, котрі потребують забезпечення засобами реабілітації, зокрема протезами. А кількість скалічених під час бойових дій на сході нашої країни, на жаль, чимала, а отже, зросте й потреба у візках, милицях, протезах ніг, рук, очей тощо. І в цей час, коли ми у стані війни, Кабмін видає постанову про скорочення і об’єднання вітчизняних заводів, що виготовляють протези. 

Ось уже кілька місяців поспіль мої земляки-харків’яни воюють з терористами у сусідніх регіонах України. Дізнавшись, що керівництво області відправлятиме їм чергову партію гуманітарної допомоги, я та ще кілька харківських журналістів напросилися у попутники. Хотілося на власні очі подивитися, як живуть наші бійці на передовій, і з перших вуст почути відповіді на запитання, які накопичилися за час проведення АТО. 

Випуск п’ятничного номера «Урядового кур’єра» був під загрозою. У четвер головному редакторові зателефонували з друкарні «Мега-Поліграф» і сказали, що до них увірвалися співробітники СБУ та заблокували роботу підприємства. Під великим питанням виявився друк не тільки «Урядового кур’єра», а й «Голосу України» та інших масових видань. Що трапилося в четвер у друкарні? Кореспонденти «УК» побували на місці подій. 

Місто над Південним Бугом, на перший погляд, живе звично: народжуються діти, реалізують проекти, кожна родина і громада щодня творять свій добробут. Попри проблеми, є зрушення й успіхи, а ось чого у діях місцевої громади не стало, — то це поведінки за відомим прислів’ям: моя хата скраю, я нічого не знаю.
Події на сході країни максимально загострили у вінничан усвідомлення значущості зберегти все добре, що є в мирному житті, а також відстояти вибір українського народу — іти шляхом євроінтеграції.

Мій співрозмовник — член однієї з мистецьких спілок Криму. В містах півострова відпочивальники могли бачити роботу мого візаві, їх відзначали на всеукраїнських фестивалях, з ними знайомі західноєвропейці. Він просить не вказувати своє прізвище, бо знає про зниклих на півострові людей, які мають проукраїнську позицію. 

110 правоохоронців зі зведеного загону міліціонерів і спецбатальйону патрульної служби «Тернопіль» нестимуть службу в зоні проведення Антитерористичної операції. Сотні тернопільців прийшли на центральний майдан міста, щоб провести їх на виконання відповідальних завдань на сході країни. Вручали оборонцям рідної землі хліб на вишитому рушникові, під оплески скандували «Слава героям!», говорили щирі побажання повернутися додому живими й здоровими. Були, звісно, й сльози рідних. 

У нашій державі з’явився ще один добровольчий батальйон. Цього разу — інтелектуальний. На озброєнні в нього не автомати і гармати, а документи й дослідження авторитетних вчених. Його мета, як зазначив, відкриваючи круглий стіл  «Історія на фронті інформаційної війни», керівник інформаційно-аналітичного центру РНБО Олексій Копитько, — розширити фронт знань наших співгромадян про минуле.

Відома українська приказка про шило справдилася і цього разу. Хоч би як терористи і їхні «ідейні натхненники», зацікавлені у тому, щоб світ не дізнався про істинну причину катастрофи, намагалися сховати сам «мішок». Тобто всупереч усім міжнародним нормам не допускали рятувальників та експертів на місце катастрофи, не гребували чинити наругу над останками жертв.