Організатори вже  третього Фестивалю здорової їжі (Best Food Fest & Heals) відчиняють двері для вегетаріанців та затятих прихильників «правильної» культури вживання продуктів. У такий спосіб  намагаються запропонувати органічні, однак аж до нестями дорогі харчі. Чим, спитаєте, намагалися долучити до екологічно чистих лав? Шістьма секціями у вигляді окремих павільйонів під назвами кулінарна, спортивна, лекційна, дитяча зона, майданчик для відпочинку та розваг, ярмарок здоров’я.
З останньої й розпочинаємо цю екскурсію. На вході чепурна жінка ледь не насильно запихає мені до рота шматок тістечка, випеченого без яєць. Намагається у руки вкласти книжку із подібними рецептами за 30 гривень та ще й продати у вигляді додатка до неї шмат торта за 30 гривень. Мабуть, назва «Опера» вимагає підвищеної грошової ставки… Далі атмосфера розпалюється — випиваю кефір і полегшено зітхаю: тут цей продукт призначено лише для дегустації. Пляшку 250 мілілітрів зможу придбати у вказаних рекламодавцем магазинах за 15 гривень. Такий самий вміст молока коштуватиме 17 гривень, ну а йогурт на один «присіст» обійдеться поціновувачу натурального кисломолочного питва у 9 гривень. 

Моринці й Шевченкове, Будище й Вільшана. Тут кожен камінець пам’ятає поета, тут минули його дитячі роки. У Моринцях він уперше подав голос, у Керелівці (так тоді називалося село Шевченкове) зростав, формувався як особистість, у Будищах — у маєтку Енгельгардта — козачкував, а з Вільшани зробив перший крок до визнання, світової слави. Нині всі згадані села його дитинства об’єднані в Національний заповідник «Батьківщина Шевченка».

Чи не в кожному вірші Шевченко з болем і сумом згадує рідні місця, в які він мріяв повернутися, але лише тричі за все життя й зміг відвідати. 

Новина не з розряду сенсацій і все таки для багатьох не другорядна: тиждень тому набрали чинності внесені зміни до Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». Відповідно до них із числа підстав для відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон виключено відсутність відстрочки у призові на строкову військову службу. Так, відтепер підрозділи міграційної служби, оформлюючи закордонний паспорт, не вимагатимуть у юнаків призовного віку подачі цієї обов’язкової донедавна довідки військових комісаріатів, пояснює начальник Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Віра Сторожук. Певною мірою молодим співгромадянам з числа потенційних призовників це полегшує підготовку до будь-якої подорожі за межі нашої країни.

Зима демонструє свій грізний норов. Мало того, що з Європи дістався до території України шторм «Ксав’єр», який хоч і втратив свою силу, але не знесилився зовсім, так і загальне зниження температури призвело до значних опадів у вигляді снігу. Так, потужний вітер з Європи приніс у західні регіони країни снігові заметілі ще наприкінці минулого тижня. Погода погіршилася настільки, що загнала людей у домівки, а подорожніх примусила пошкодувати про рішення мандрувати автотранспортом.  

Загальновідомо, що одним із головних критеріїв оцінки демократичності держави,  окрім прав і свобод людини, є також  рівень розвитку місцевого  самоврядування та професійних об’єднань. І коли через цю призму оцінювати нинішній стан українського суспільства, то стає очевидним, що до показника високорозвинених європейських держав нам ще, як кажуть, рости і рости. Бо хоча в цілому процеси децентралізації начебто рухаються, проте не бракує випадків, які свідчать  про намагання загальмувати цей процес. Це яскраво видно на прикладі урізання повноважень та ресурсної бази  органів місцевого самоврядування, про що вже чимало сказано і буде ще не раз повторено в друкованих та електронних ЗМІ експертами  й безпосередньо сільськими й міськими головами.   В цьому ж конкретному випадку йдеться про неоднозначні процеси, які відбуваються в царині професійного самоврядування. Зокрема, такої громадської інституції, як нотаріат. 

Напередодні Дня працівників статистики наш кореспондент зустрівся з головою Держстату, доктором наук з державного управління, професором, членом-кореспондентом НАН України Олександром ОСАУЛЕНКОМ.
 

Десь у  високих кабінетах ухвалюють рішення, візують постанови.  Усе — заради країни та її народу. Кабінет Міністрів України має свій друкований орган — газету «Урядовий кур’єр», на сторінках якої друкуються документи, а колектив журналістів працює задля донесення доленосних рішень до пересічних людей. Як відомо, тенденція останнього часу — зменшення накладів друкованих засобів інформації. Справді, віртуальний світ дедалі більше входить у наше життя. Ось тільки до повної інтернетизації у країні ще далеко. Як саме держслужбовець, бюджетник чи вчитель може дізнатися про рішення та наміри влади, наприклад, у глибинці? Тут би й стала газета у пригоді. Журналісти «УК» відвідали бібліотеки, бо саме тут в усі часи можна було прочитати свіжий номер видання. Виявилося, що ні в громадських читальнях, ні в навчальних закладах країни урядову газету і вдень із свічкою не знайдеш…  

Трудно вірить, писала Леся Українка, щоб погану одіж могла носить якась гарна ідея. Таке зауваження дуже актуальне для нашого часу, оскільки за демократії чимало засобів масової інформації захопилися свободою подачі матеріалів і пустилися при цьому стилістичних берегів. З ефіру можна почути такі «перли», що червоніють вуха не лише у філологів. Люди, які дбають про культуру мовлення, б’ють на сполох. Їх почули в Інституті української мови НАНУ, де провели круглий стіл «Українська мова в засобах масової комунікації сьогодні».

Якщо постійно з чимось стикаєшся, починаєш до цього звикати і більше не сприймаєш як щось надзвичайне. Мабуть, тому більшість громадян ставиться до корупції не як до небезпечного злочину, а як до чогось дуже звичного. У підсумку боротьба з корупцією нагадує боротьбу з алкоголізмом: звичайно, потрібна, але в сучасних умовах майже неможлива. 
Оскільки ми вже самі не розуміємо, як можна вирішувати будь-які проблеми без того, щоб не «віддячити» чиновникові, представнику силової структури або служителю Феміди. Очевидно, саме так ставляться до цього явища і представники влади на місцях, тому й не поспішають втілювати в життя регіональні програми боротьби з корупцією. 

У спірних питаннях істину має встановлювати суд. За допомогою до нього зверталися тисячі учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Багатьом вдалося відновити свої права. Але нерідко трапляється так, що органи виконавчої влади і громадські чорнобильські організації просять захистити державу від несправедливих рішень суду. Тоді все повертається на круги своя, і роками з’ясовується суть справи. Матеріали розглядає Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Мінсоцполітики. Чи вгамовуються пристрасті, хто і чому роками не має спокою і не дає його іншим? На ці та інші запитання «УК» відповідає голова виконкому Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Володимир БЕРЕЗІН.