Будь-який попутник, разом з яким ви рушите на південь Луганщини, заговорить про воду. Так було й зі мною. У рейсовому автобусі розговорилася із сусідкою. За вікном періщив дощ. «З неба ллє, шахтна вода підтоплює, тільки в крані посуха, — невесело жартувала пані. — А особливо важко взимку: напору немає зовсім, тож біля колонок черги шикуються, ніби в кіно про блокадний Ленінград».
Луганщина — один із найбільш маловодних регіонів. Відповідну систему водопостачання свого часу в Донбасі створювали насамперед для потреб промисловості, й держава її дотувала. Та в кінці минулого століття, коли споживання води підприємствами зменшилося в кілька разів, стало складно підтримувати нормальний стан водогону. Це призвело до чи не повного колапсу системи. Від безводдя потерпають Свердловськ та Антрацит, Красний Луч і Ровеньки, Стаханов і Кіровськ. 

Днями члени громадського комітету з відзначення 200-річчя Тараса Шевченка запросили на зустріч журналістів, аби озвучити плани до цієї події. Але, як зазначив голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан, життя скоригувало наміри і ми просимо у вас захисту. Не для себе. Для Кобзаря. За словами відомого діяча, знищується українська святиня — Національний музей Тараса Шевченка у столиці. Це робиться без будь-яких тендерів, громадських слухань, публічних обговорень та дозволів.  

15 жовтня — традиційний початок опалювального сезону, однак цього року він почався раніше, адже холодний осінній подих люди відчули ще у вересні. Тож 15 жовтня в Кабінеті Міністрів під час селекторної наради підбивали підсумки старту. «Протягом тижня теплої погоди комунальники мали можливість виправити всі недоліки», — наголосив віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул і зауважив, що згідно з прогнозом Гідрометцентру 18–19 жовтня очікується істотне похолодання, навіть до мінуса вночі. Тож потрібно зустріти холоди у всеозброєнні.  

Того дня о 23:00 від чергового Любомльського райвідділу УМВС у Волинській області до рятувальників надійшла інформація про зникнення під час збирання грибів чотирьох дітей віком 11—14 років. 
— На їхні пошуки відразу ж відбули десятеро працівників  державної пожежно-рятувальної частини №10 м. Любомля, півсотні працівників Любомльського райвідділу міліції та двадцять працівників Державної прикордонної служби міжнародного автомобільного пункту пропуску Ягодин. До розшуку цих дітлахів також залучали службових собак, місцевих жителів та працівників лісового господарства. Різке падіння температури та темрява, що опустилася на землю, стали реальною загрозою життю юних грибників. І пошуковці, які поблизу села Машів розділилися на три групи, добре розуміли це.

На Миколаївщині всерйоз зайнялися питанням заміни застарілих систем опалення з використанням твердого палива на новітні технології. Так, сьогодні готові 46 інвестиційних проектів, що передбачають перехід закладів соціальної сфери з вугілля на інші енергозберігаючі та ощадні технології. У  Вознесенському районі обрали опалення з пелет, Очаківському та Первомайському районі для шкіл, дитсадків та лікарень  — електроопалення. Причому від заяв до реалізації — шлях недовгий.  

Ця аварія стала резонансною, викликала збурення інформаційного простору не тільки в регіоні, а й у багатьох всеукраїнських ЗМІ. Уже відомо, що повідомлення про неї надійшло  до Камінь-Каширського райвідділу УМВС України о 7 годині 40 хвилин. Один із волинян повідомив телефоном, що близько п’ятої ранку поблизу села Скулин Ковельського району впав легкомоторний літак. Пожежі не було.
На місце події виїхали заступник прокурора області Вадим Веніславський, керівництво УМВС України у Волинській області, слідчо-оперативні групи Камінь-Каширського та Ковельського міськрайвідділів УМВС України в області, Ковельського лінійного відділу УМВС України на Львівській залізниці, ковельський міжрайонний прокурор, прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері. 

Боротьба з МАФами в Україні поставлена досить цікаво: спочатку їх гучно демонтують, а потім ці самі ятки з’являються на своїх місцях, але вже тихенько. Через якийсь час ситуація повторюється. Найбільш обурливе те, що МАФи часто-густо розташовані неподалік навчальних закладів, тим самим спокушаючи старшокласників і студентів купити пляшечку пива чи слабоалкогольного напою і випити її на перерві. 
На жаль, в Україні бажання отримати прибуток подекуди перемагає здоровий глузд. Здавалося б, у більшості підприємців є діти, тоді чому вони продають підліткам цигарки, пиво та інші шкідливі напої і харчі?! Часто нахабність наших підприємців просто вражає! І вражає не лише батьків, а подекуди й контролюючі органи, які не в змозі самостійно впоратися із ситуацією.

Якщо на мапі у центрі трикутника між містами-райцентрами Хмільник — Бердичів — Козятин поставити крапку, то там і є Вишенька. Це справжня глибинка, в якій усе крутиться навколо землі. Дорогою сюди з Вінниці мимоволі згадав відоме прислів’я, що в кожній хаті своя правда. Комусь зручніше віддати землю в оренду інвесторові, й нехай він розв’язує всі проблеми. А інший бачить сенс у тому, щоб самому перти плуга. У будь-якому разі українська земля  віддячує кожному, хто її розуміє. 

Цього року восьмеро сміливих незрячих з різних куточків України підкорили небо. У Криму поблизу Коктебеля вони самостійно, без інструктора, здійснили стрибки з парашутом і встановили вже третій світовий рекорд у цьому виді спорту серед сліпих. Шестеро чоловіків і двоє жінок приземлялися у море, де на них чекав катер. І не важливо, що жоден із них не бачив відстані, на якій потрібно розкривати парашут (він розкривався автоматично) і ніколи не займався парашутним спортом, однак п’ять хвилин польоту дали можливість цим людям почуватися переможцями над своїми недугами й проблемами.  

Так уже склалося, що ліси країни мають кількох постійних користувачів: держлісгоспи, якими керує Держлісагентство, держспецлісгоспи, що у віданні  МінАПК, та кілька невеличких лісогосподарських підприємств, що належать Міністерству оборони. Між ними спалахує час від часу «маленька звитяжна війна».

Багато років поспіль колишні колгоспні ліси і господарські в них спеціалізовані підприємства, окрім своїх прямих функцій, успішно виконують ще одну специфічну роль — слугують для Держлісагентства «громовідводом» суспільних і владних невдоволень, які почасти надто голосно лунають на його адресу. «Уся біда в тому, що наші ліси не мають єдиного господаря!» — пояснюють спеціалісти Держлісагентства, запевняючи, що як тільки ліси АПК і військових опиняться в їхніх руках, усі проблеми в лісовому господарстві країни в момент зникнуть. Керівники місцевих органів влади усіх  гілок справно повторюють цю вельми сумнівну тезу. Самі ж лісівники-«колгоспники» вважають за краще мовчати, не привертаючи зайвої уваги до своїх скромних персон. Питання, по суті, ніхто з’ясувати не намагався, принаймні вголос.