Нинішні відносини офіційної Москви з офіційним Києвом продовжують нагадувати діалог людей, які розмовляють різними мовами. Майже півроку тому Президент України  на сесії ПАРЄ чітко зазначив, що  для нашої країни  «...входження до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану сьогодні є неможливим». Після цього керівництво держави неодноразово і публічно підтверджувало незмінність курсу на євроінтеграцію.

Однак у Москві  вдавали, що нічого не чують, і продовжували наполегливо «запрошувати» нашу країну приєднатися до Митного союзу.

Ми вже розповіли читачам, як проходила підготовка до чергового опалювального сезону в Харкові, Львові, Донецьку, Дніпропетровську та в АРК. Сьогодні — останній матеріал циклу з Хмельницького, де тепло в заклади соціальної сфери подали вже 6 жовтня.  

Кожному зрозуміло, що вартість книжок у видавця значно нижча, ніж у посередника. Та хоч як це парадоксально, великі бібліотеки змушені здійснювати закупки… всупереч здоровому глузду. Причина до банального проста: вимоги тендерного законодавства.  

Вродило! Ще й як подбала матінка-природа (а саме їй слід дякувати за хороший урожай в умовах дефіциту добрив та засобів захисту рослин), аби були ми з хлібом, картоплею, овочами й фруктами. Чиновники задоволено потирають руки, мовляв, реформи працюють.   

З 1 січня наступного року державна реєстрація прав на нерухоме майно проводитиметься в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та постановою Кабінету Міністрів від 22 червня 2011 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».  

Підготовку до опалювального сезону, звісно, треба проводити завчасно. Не встиг закінчитися попередній, як треба вже посилено готуватися до нового. Звісно, є плани підготовки, які затверджує місцева влада в районах Криму, а вже загальний план затверджується Радою міністрів автономії.

Чи можна поєднати непоєднуване? Саме таку спробу роблять чиновники Міністерства охорони здоров’я, пропонуючи на базі столичної Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості організувати Центр протидії ВІЛ-інфекції. Терапевти і кардіологи забили на сполох – адже внаслідок цього пацієнти лікарні наражаються на реальну небезпеку стати інфікованими. Медики запевняють: часто хворі, крім СНІДу, є носіями багатьох супутніх інфекцій. А це стане загрозою здоров’ю пацієнтів, які одужують після складних операцій.

Втім, міністерські чиновники не поспішають обговорювати ситуацію. Неодноразово звертаючись по допомогу до різних керівних установ, медики так і не дочекалися відповіді, але проблема й досі залишається нерозв’язаною.

Видатний український письменник Богдан Лепкий назвав Бережани казкою його життя. Невелике місто і нині може зачарувати будь-кого насамперед своєю історичною та архітектурною спадщиною. Доречно сказати, що тут є сім пам’яток архітектури національного та понад 80 — місцевого значення. 10 років тому згідно з постановою уряду розпочав свою діяльність Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани. На його баланс передали, зокрема, й дві перлини архітектури та містобудування — комплекс замку Синявських (1534-1554 рр.), до якого входить і каплиця св. Трійці, та ратушу. Проте вони й надалі руйнуються, бо на ремонтно-реставраційні роботи не вистачає коштів. 

Тихо і непомітно промайнула дата — 1 липня 2011 року, починаючи з якої набрали чинності два непересічні за своїм значенням закони «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо  відповідальності за корупційні правопорушення». «Під ялинку», нагадаємо, залишилися лише дві статті: 11 та 12, які постукають у двері вітчизняного чиновництва з 1 січня 2012 року.

Не секрет, що не останнім аргументом втечі молоді з глибинки до столиці було саме нормальне забезпечення житлово-комунальними послугами. Порівняно з тими містами, де вода подавалася по годинах, чи гарячої взагалі не було, чи опалення включали, коли хотіли, Київ здавався, та й зараз здається, комунальним раєм. Хоча самі кияни, звикнувши до стабільності, могли пред’явити цілу купу претензій до працівників столичного ЖКГ. Пригадую, в якомусь році опалення включили не 15 жовтня, як пообіцяли, а десь 17-18 — так телефон у редакції був червоний!