Державне підприємство «Волинські старожитності», дослідження якого уже десятки разів опинялися у фокусі уваги ЗМІ, представляє в поліському регіоні на території Волинської і Рівненської областей Інститут археології Національної академії наук. На нього покладено вивчення, дослідження і популяризацію пам’яток археології. Тих, які дають наукове підгрунтя для написання правдивої історії, що без неї, як відомо, ані державу не збудуєш, ані людину патріотом не виховаєш. 

Цього року, аби взяти участь у фестивалі, до меморіалу «Поле Альмінської битви» з’їхалося 150 учасників реконструкції з 10 військово-історичних клубів України, Білорусі, Росії, Франції та Великобританії. Перед початком демонстрації бою гості заходу, блукаючи між солдатськими наметами, спостерігали за зосередженою підготовкою вояків. Артилеристи приводили гармати у бойовий стан, піхота набивала патрони порохом, кухар розпалював вогнище, аби приготувати польову кашу. Між наметами походжали пані у шатах кінця XIX сторіччя, на імпровізованих подвір’ях господарювали селянки у вишиваних сорочках та сарафанах. 

Є в селі Чорбівка Кобеляцького району на Полтавщині дерев’яна церква, побудована приблизно в 1800 році. Вона височіє на колишньому панському дворищі, про яке нагадують старезні липи, акації та сосни, а також клуні й цвинтар, де, кажуть, поховані пани. У Полтавській православній єпархії чомусь вважали, що цього Свято-Духівського храму немає, що він згорів ще на початку Великої Вітчизняної війни. Мабуть, через це храм стояв пусткою до початку 2000-х років.  

Дізнатися, що таке фільдеперсові (а є ще й фільдекосові) панчохи, звідки походить слово «чепець», а також подивитися на… чоловічий сарафан можна  на виставці «Мода крізь століття», яка днями відкрилася в історичному музеї Дніпропетровська. Також тут можна помилуватися старовинним вбранням та аксесуарами до нього, порівнявши їх із сучасними дизайнерськими моделями, представленими на виставці. В експозиції близько ста предметів із тканинного фонду ДНІМ від козацької доби до 1980-х років: козацькі кунтуші ХVІІІ століття, зразки народного вбрання ХІХ-го, сукні та костюми, спідній одяг кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя, капелюшки, одяг 1950—1980-х років.   

Кругла дата — 80 років з дня утворення Донецької області є нагодою озирнутися назад і згадати багатющу історію нашого краю. А допоміг це зробити заслужений працівник культури України, нині провідний науковий співробітник, а свого часу — директор Святогірського державного історико-архітектурного заповідника Володимир Дєдов. 

На території зернозаготівельного пункту невеликого села Горошине  на Полтавщині, добре відомого рибалкам усієї країни, стоїть напівсухий крислатий дуб. За народними переказами, саме під цим дубом стояв у тривожні серпневі дні 1812 року  намет Івана Котляревського, коли він приїжджав у тодішнє сотенне містечко Горошин формувати ополченський кінний козачий полк. 

Завидна доля випала написаним у далекому 1862 році Павлом Чубинським віршованим рядкам «Ще не вмерла України і слава, і воля». Півтора століття живуть ці слова у серцях українців, набувши нині статусу одного з головних символів нашої незалежності й державності. Глибоко символічно, що текст створив уродженець Великої України, а музику — галичанин Михайло Вербицький. Народжений їхнім талантом твір об’єднав українців ще задовго до того, як постала єдина і соборна Українська держава.  

Сімдесяті роки минулого століття остаточно визначили долю прибережних просторів каньйонної частини Дністра: їх мали затопити під час будівництва каскаду ГЕС. Але перед тим, як навіки опинитися під багатометровою товщею води, вони встигали повідати свої таємниці з глибин часу.  

Торік на території Чернігівщини працювало п’ять археологічних експедицій, дві з них — міжнародні. Як наслідок, понад 170 знайдених предметів продемонстровано на виставці в обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського.
У вщерть заповненому залі найбільш зацікавленою аудиторією були, звісно, студенти Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. 

Про те, що за фортечними мурами звитяжного Хотина в перервах між війнами могли займатися, висловлюючись сучасною мовою, фінансово-підривною діяльністю проти тодішніх сусідніх держав, археологи підозрювали давно. Надто вже часто на території фортеці знаходили фальшиві європейські монети епохи середньовіччя. Проте речових доказів, що вони були не завезені, а виготовлені тут-таки, досі не було.
І ось археологічна експедиція Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича повернулася з розкопок з унікальними знахідками.