Наприкінці травня Всесвітня організація охорони здоров’я зібралася для проведення асамблеї. Але говорили на ній не лише про пандемію, а й про війну в Україні. Варто сказати, що очікування України від сесії виправдалися не повністю. З одного боку, ВООЗ ухвалила резолюцію, в якій засудила напад росії на Україну і закликала державу-агресора припинити обстріли медичних закладів нашої країни. А з іншого, — до країни, яка фізично знищує іншу, включно з її медичною системою, не було застосовано жодних санкцій. росію не позбавили права голосу у  ВООЗ і не виключили з виконавчого комітету. 

Не встигли ми оговтатися після дворічного карантину внаслідок коронавірусу, як надійшла новина про мавпячу віспу. Можна було б не перейматися — цей вірус мешкає аж в Африці і начебто не покидає свою територію, якби не повідомлення з різних країн Європи, де вже госпіталізовано десятки пацієнтів.
Хворих поки що небагато: десь виявлено 3—5, а подекуди до пів сотні. Статистика свідчить, що кількість недужих збільшується, у деяких країнах вже заговорили про карантинні обмеження, щоб запобігти епідемії.

Успішне лікування пацієнтів, яких скалічила війна, — підтвердження фахової майстерності медиків. Водночас це ще й акт милосердя, бо людина може повноцінно жити. Але у найскладніших ситуаціях, коли внаслідок вибуху міни, ворожого обстрілу постраждалий позбувається частини тіла, єдино можливий спосіб повернути йому здатність до руху — протезування. Саме на цьому зосере­дили зусилля ініціатори проєкту «Рухайся. Живи», який передбачає безплатне протезування дітей на Закарпатті. 

Ірині Пастуховій із Рубіжного 60. Вона понад два місяці мешкає в гуртожитку одного з навчальних закладів Рівного, бо повертатися, на жаль, нікуди: її багатоповерхівку знищили окупанти. Поруч — добра знайома 74-річна Надія Терезинова. Її будинок теж зрівняли із землею. Коли чую про це від зболених душею жінок, сльози котяться самі. А вони вже не плачуть, тільки скрушно зітхають. І достойно тримаються, радіючи, що Рівне стало гостинною другою домівкою. Тут вони в теплі, ситі, одягнені, не обділені увагою. 

 У галузі охорони здоров’я на Закарпатті працюють близько 70 людей, які приїхали сюди з інших регіонів країни і за визначенням є внутрішньо переміщеними особами. Їхня праця, досвід виявилися потрібними і на новому місці. Про сім’ю фельдшерів Ірини Домбровської та Ігоря Бондарєва — наша розповідь.

До свого дня народження, яке  традиційно святкують в останню неділю травня, Київ випромінює любов до кожного з нас і висловлює  вдячність  тим, хто докладає надзусиль, щоб давнє місто жило і розквітало. У списку тих, хто цього року отримав відзнаку «Почесний громадянин міста Києва»,  всього шість персон, серед яких  медик.  Це  Василь Лазоришинець — кардіохірург, академік, віцепрезидент  Національної академії медичних наук України, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова НАМН України.

Хворих на мавпячу віспу підтверджено у Великій Британії, Португалії, Швеції, Італії, Іспанії, Франції, Бельгії, Німеччині, США, Канаді та Австралії. Фахівці стурбовані нехарактерним поширенням хвороби. Адже мавпячу віспу зазвичай фіксували у країнах Африки з певними винятками, коли хворобу на інші континенти привозили туристи.
Але, за даними Агентства ЄС з контролю захворювань (ECDC), хвороба, яку виявили в Європі, схоже, поширилася від людини до людини. І вперше епідеміологи не змогли виявити жодного прямого зв’язку хворих з Африкою.

Черкаси протягом війни стали не лише транзитним пунктом на шляху тих, хто тікає від війни, а й домівкою для багатьох із них. Точної кількості таких людей в області чиновники назвати не можуть, адже цифри змінюються щодня, але лік іде на сотні тисяч. Одна з важливих галузей, яка, попри всі складнощі, стабільно працює, — охорона здоров’я. Саме працівники лікарень, поліклінік, амбулаторій, ФАПів та санаторіїв опікуються тими, хто прибуває з гарячих точок на карті України, та фахово їм допомагають.

У січні на Полтавщині зробили майже 30 тисяч щеплень від коронавірусної інфекції. Це більше, ніж у грудні чи листопаді. За період пандемії в регіоні зробили майже 1 мільйон 300 тисяч ін’єкцій, однією дозою щеплено 58 відсотків дорослого населення. Нині на Полтавщині населення отримує бустерну та додаткові дози щеплень. У краї працюють 113 стаціонарних пунктів щеплень, 69 мобільних бригад та 14 центрів вакцинації населення.

 Цілеспрямована модернізація приймальних відділень на Полтавщині розпочалася 2020 року з обласної клінічної лікарні в Полтаві та Хорольської ЦРЛ, які вже працюють і надають необхідний спектр послуг.
2021 року в області капітально відремонтували шість приймальних відділень — у Кременчуцькій та Горішньоплавнівській лікарнях інтенсивного лікування, Миргородській, Лубенській, Гадяцькій ЦРЛ та Першій міській лікарні Полтави, створивши на їхній базі відділення екстреної медичної допомоги.