Пили собі дід та баба. І син Іван-Випиван від них не відставав. А куди подінешся? Бо тільки за поріг ступиш, Зелений Змій уже тут як тут - на білбордах та рекламних вивісках.

- Ну що, - лукаво підморгує, - битися, Йване, будемо чи миритися?

- Та де там уже битися, - крекче бідолаха і за голову тримається. - Звісно, миритися...

І тільки наймолодший з родини - Івасик не вживав спиртного ні краплі. Хоча у спадок від татуся отримав прізвисько Випивасик.

На радіо артист естради пишномовно говорив багато і правильно про покликання митця. Водночас нарікав на слухачів, що обділяють увагою його братів по цеху, яких він підносив до зіркових вершин. Як і годиться, монолог перервали піснею у його виконанні. Оскільки передача йшла в прямому ефірі, слухачів запрошували до діалогу.

Уперше маніпуляції зі стрілками виконали у Великій Британії ще 1908 року, запровадивши літній і зимовий час з метою економії енергоресурсів. Країна тоді переживала непростий період і мусила економити на всьому, тож визнала доречною ідею американського вченого і політичного діяча Бенджаміна Франкліна, хоча самі Сполучені Штати запровадили новацію лише десятиліттям пізніше.

Осінь 1986 року. Автобус із зміною ліквідаторів аварії на ЧАЕС повертається на базу. Більшість пасажирів жадібно вдивляється у вікна. А там - запустіння, до якого ніяк не звикнути. Тому й тихо в салоні. Дуже тихо. Раптом з однієї сторони всі стрепенулись, ніби втиснулись у шибки. Автобус зупинився. Полем, на якому уже чорніла незібрана пшениця, йшов до струмочка у видолинку табун домашніх гусей. Попереду - величава гусиня. Слідом, скоріше за все, її виводок. Мабуть, під час евакуації господарка забула птицю на гнізді і та тепер у пошуках їжі мандрувала покинутими полями.

Якщо ви вирішили скористатися послугами Київського Головпоштамту, то заходячи до цього солідного закладу, тримайте напоготові балончик зі сльозогінним газом або інший засіб самооборони. Гадаєте - це жарт? Можливо, і я раніше б усміхнулась, якби почула таку пораду, але 16 лютого дуже пошкодувала.

За базар, тобто, сучасною мовою кажучи, ринок у столиці відомо хто відповідає. Є галузеве управління міськдержадміністрації, справно функціонує складна система дозвільних процедур, зрештою, не дрімає райдержадміністрація, на відомчій території якої розташоване торговельне підприємство. Пильний контроль за його діяльністю здійснюють: податкова служба - щоб справно гроші за оренду до міської скарбниці сплачували; пожежна служба - аби, бува, ні диму, ні вогню не трапилося; санітарна служба - щоб не смітили й дотримувалися норм гігієни; електрики... А наша рідна і невсипуща міліція ще й переймається тамтешнім громадським порядком.

У кінці минулого року я виграла цивільну справу за позовом до однієї фондової компанії, в якій працювала. Шевченківський районний суд міста Києва встановив виплатити приватному акціонерному товариству - фондовій компанії - 1935 грн (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 800 грн. Судова тяганина, що тривала майже рік, завершилася.

Чому знайшлися люди, які свого часу викупили Т. Шевченка з кріпацтва? Думаю, не останню роль відіграло те, що вони вміли не лише розпізнавати і цінувати талант, а й щиро радіти успіху інших. У конкретному випадку захоплення виявилося мало, потрібна була підтримка, яка вимагала дії, громадянської мужності. Внутрішня культура і небайдужість до ближнього спонукали до вчинку, який дав Україні не лише визначного поета і художника, а, власне, символ нації.

Скажу відверто, кулінар з мене кепський. Тож коли колега порадила рецепт простенького і дуже смачного салату всього з кількох інгредієнтів, одразу вирішила: обов'язково приготую його у вихідні! І слова дотримала. Попередньо придбавши, як гадала, усе необхідне в продуктовому магазині, вдома ретельно нарізала продукти акуратними шматочками. Аби врешті насолодитися омріяною стравою, залишалося небагато -заправити свій кулінарний витвір майонезом із часничком. Проте... часнику якраз у домашніх запасах і не знайшлося. Тож не лишалося іншого, як накинути куртку і - бігом до найближчого овочевого кіоску. Благо, міститься він всього за сотню метрів від будинку, в підземному переході.

 

Як твоя студентка?" "Вчиться! Все б нічого, та хімія підвела. Довелося виправляти". "Дорого тепер репетитор?". "Який там репетитор? Був би гаманець!" Розмова двох жіночок в електричці мене не стосувалася. Більше думалося про відрядження, про почуте й побачене, про заголовок до майбутньої публікації. Але дійство навпроти -з емоційним жестикулюванням і соковитою сільською говіркою не могло не привернути увагу. У мамі невідомої студентки, напевне, жила неабияка актриса: вона зображувала в лицях усе, що розповідала.