Скарбниця народу

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Код вічності з Гавареччини

    Хтозна, чи виникло б на карті Золочівщини село не село, а радше хутірець посеред густих пралісів, якби не примхлива графиня — дружина тутешнього графа Вишневецького Тереза.  Манірній жінці так допікав їдкий густий чорний  дим, що виривався з горнів гончарних печей, огортаючи небо над чепурним маєтком, що граф дослухався до благань дружини і постановив виселити майстрів з містечка. Так жителі Білого Каменя у 1720 році позбулися ремісників.  

  • Віктор Бурдук: «Місто металургів і шахтарів Донецьк починалося з кузні та ковалів»

    Одним з елементів герба Донецька є молоток. А на гербі Донецької області зображена Пальма Мерцалова — унікальна робота місцевого коваля, яку він наприкінці ХVІІІ століття викував із цільного шматка залізничної рейки. Тобто лишень ці дві деталі свідчать, що згадане ремесло здавна було в пошані у промисловому краю. А про те, як зберігаються й примножуються багатющі традиції попередників — майстрів горна, молота й ковадла, розповідає голова Гільдії ковалів Донбасу Віктор БУРДУК.

  • Василь БЕДЗІР

    Село Іза на Закарпатті постачає вироби з верби для всієї України та в країни СНД

    Село Іза, що за 5 кілометрів від міста Хуст, має давню історію і завжди славилося підприємливими людьми. Тут розташована ферма, на якій вирощують плямистих маньчжурських оленів, з рогів яких виготовляють пантокрин. Тут зберегли тепличне господарство — за радянських часів воно було одним із п’яти найбільших в області. Та широковідомим село стало завдяки лозі та майстерності сплітати її у потрібні і красиві речі. Все залежить від таланту і наполегливості. Тому, мабуть, ізянці вважають своє село столицею лозоплетіння в Україні. До речі, відомі навчальні посібники з цього ремесла грунтуються на ізянському досвіді. 

  • Світлана ГАЛАУР

    Тарілки зі співучим півником стали історією

    Майже два десятиліття тому керамічну продукцію в Україні виготовляли близько 15 великих підприємств. Але з часом один за одним вони почали зникати з промислової мапи України. В листопаді 2006 року припинив своє існування і найбільший вітчизняний  виробник художньо-побутового й екологічно чистого посуду АТЗТ «Будянський фаянс», який не дожив до свого 120-річчя лише один рік.