На вулиці Липській у Києві, де зневагу одне одному спинами виказують козацький гетьман Пилип Орлик та радянський функціонер Дмитро Мануїльський, сталася зміна. У сквері, точніше в його проміжку між вулицею Інститутською та Липським провулком, зникли лавочки. Між Липським провулком та вулицею Пилипа Орлика вони, як завше, стоять. А тут — наче корова язиком злизала.
Чия саме корова? А чия нині бал править, та й злизала. Не треба так жартувати? 

Зношеність очисних споруд, а також забруднення водойм значно знижують якість питної води. Розв’язати ці проблеми покликана загальнодержавна програма «Питна вода України». Стан її реалізації обговорювали під головуванням Прем’єр-міністра Миколи Азарова на нараді, що відбулася на Деснянській водопровідній станції (Київ).
«Ми повинні визнати, що рівень зношеності наших очисних споруд сягає 60%, а насосних станцій — 50%. Як наслідок, втрата води на наших станціях досягає 40%. І цю проблему потрібно розв’язувати. нам всім слід подумати, що конкретно треба зробити», — заявив Прем’єр, додавши, що уряд врахує конкретні пропозиції, у тому числі при підготовці бюджету на 2013 рік. 

Сказати, що закон про порти став для одеських портовиків цілковитим сюрпризом, — було б явним перебільшенням. Епопея із розробкою цього закону тривала понад 10 років. І вже майже рік законопроект існував у обрисах, які здебільшого збереглися і в остаточному документі. Втім, на фінішній прямій закон викликав цілком передбачуваний резонанс з боку всіх так чи інакше причетних до єдиної у країні вартісної морської підгалузі.  

Скоро минає рік, як «Урядовий кур’єр» (25. 10. 2011 року) висвітлював проблему нестачі очисних споруд у Балаклаві. За цей час Севастопольська міська державна адміністрація отримала нового керівника — Володимира Яцубу, а він у свою чергу — застарілі проблеми попередників. «УК» вирішив поцікавитися, як просуваються справи у Балаклаві, чи відбувається реконструкція очисних споруд у Севастопольському регіоні. Зокрема у тих населених пунктах, які не один рік скидають неочищені нечистоти у гірську річечку Бельбек, а та несе їх до Чорного моря.  

Адміністративна реформа, перший етап якої завершено, має на меті стратегічний курс нашої держави до демократії та євростандартів. Ключовою складовою таких змін стало реформування державної служби, посилення інституційної спроможності державного управління та підвищення якості публічних послуг.

Восьмирічний Єгор нудився у дворі в компанії однолітків. Цей вік, коли дитина вже завелика, аби її під час дозвілля супроводжували дорослі, але замала для самостійних розваг, — найнебезпечніший у плані травматичних ризиків. Хлопчик видерся на турнік, упав і зламав руку. Здавалося б, відтепер дитя приречене до кінця літа сидіти в чотирьох стінах перед телевізором чи комп’ютером і берегти загіпсовану руку. Напевне, так і сталося б, якби у структурі Чернігівської міської лікарні №1 не було дитячого оздоровчого закладу санаторного типу «Дружба». Тож тепер хлопчина відпочиває на свіжому повітрі, серед багатьох нових друзів і під пильним наглядом дорослих. 

Наглядач королівського саду при королі Франції Людовику ХІІІ Робін 1601 року привіз із Канади насіння білої акації. 1635-го одне з дерев, вирощених із нього, посадили в Ботанічному саду Парижа. У віці 151 р. акація сягнула 20 м заввишки, діаметр стовбура — 3 м. Від насіння цього дерева, вважають вчені, пішли всі насадження білої акації в Західній Європі.  
В Україні білу акацію вперше взялися висаджувати ХVІІІ ст. в садах графа Олексія Розумовського, поблизу Одеси.

Дізнавшись від піонервожатої про героїчний подвиг Павлика Морозова, його тезка, онук олігарха Павлик К. набрав на мобільному «гарячу лінію» спецслужб і повідомив страшну таємницю, яку він підслухав пізно ввечері на дачі в Кончі-Заспі. Так само, як майже 100 років тому, сибірські куркулі вирішили закопати зерно, щоб не віддати його нелюбій ними радянській владі, так у наші  світлі незалежні дні нехороші партнери-зернотрейдери ріднесенького Павликового дідуся змовилися водночас підняти ціну на хліб, щоб заморити голодом сучасний пролетаріат.  

«Життя людського духу — ось що головне в театрі, бо дехто розповідає про життя людського тіла». Ці слова належать Людмилі Максаковій, примі російської театральної сцени. Напередодні ювілею Ади Роговцевої, Героя України, вони небезпідставно дедалі частіше спадали на думку. Саме людський дух і його вірну помічницю — душу — Ада Миколаївна уславила й уславляє в своїх ролях: театральних, кінематографічних, головних, епізодичних…  

Зазвичай при вході в метро, а то й просто на вулиці стоїть багато роздавачів друкованої реклами. Ну неможливо пройти, щоб не тицьнули у руку шмат паперу з абсолютно не потрібною інформацією! Як правило, стараюсь такого не брати, але коли, буває, йдеш «на своїй хвилі» — і не зоглядишся, як виявиш у руках оберемок макулатури. Шукаєш найближчу урну, аби викинути. А в урнах уже й місця немає, тож усе це «добро» валяється купами на асфальті. Якщо зірветься вітер — носиться в повітрі...