В Україні 1058 гуртожитків планується передати у власність територіальних громад, а вже після цього людям дозволять приватизувати помешкання, в яких вони проживають. У поточному році у власність громад вже буде передано 214 гуртожитків. Кореспонденти «УК» досліджували, які проблеми можуть виникати у людей, адже чимало гуртожитків взагалі не ввійшли до програми приватизації. 

Парадокс, але якщо загалом на Житомирщині з початку року заборгованість перед працівниками за виконану ними роботу скоротилась із 11,5 до 8,9 млн грн, то на державних підприємствах, що входять до сфери управління центральних органів влади, сума боргу… зросла з 1,4 до 2,2 млн грн.  
Навряд чи є потреба доводити, що топографо-геодезична і картографічна продукція потрібна всім без винятку — від туристів та автолюбителів до будівельників, транспортників, розробників корисних копалин, лісівників, військових і аграріїв.

Ще на початку літа зіткнувся з такою інформацією. Розчулений донеччанин написав подяку співробітникам патрульної служби одного з райвідділів УМВС України в Донецькій області. Вгадайте, за що? За те, що правоохоронці захистили його на вулиці від хуліганів? По гарячих слідах відшукали грабіжників і повернули господарю «позичені» мобільний, гаманець та годинник? Чи може нарешті «приборкали» сусіда-дебошира, від якого потерпав весь багатоповерховий будинок?  

Із відспіваним учора ввечері в церкві Святого Миколая на Аскольдовій могилі Героєм України, народним артистом України Богданом Ступкою шанувальники сьогодні попрощалися на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, куди він стільки разів виходив і в різноманітних сценічних образах на виставах, і як художній керівник — на репетиціях.  
А ще в неділю 22 липня, коли про смерть Богдана Сильвестровича повідомили ЗМІ, до Театру Франка прямували люди з квітами і свічками: вистав того дня не було,  вони поспішали віддати шану творчому мешканцю цього будинку, справжньому Майстру.

Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Чопського прикордонного загону Віктор Потетенін у своєму житті бачив чимало. Контрабандисти вишукують нові форми і методи своєї протиправної діяльності: навіть цього року затримали три літальних апарати, якими переправляли цигарки через кордон. Однак і його здивували «генії» від контрабанди: минулого тижня на українсько-словацькому кордоні знайшли тунель, який слугував транспортною артерією для переміщення сигарет та інших підакцизних товарів.

Торік навесні «Урядовий кур’єр» друкував матеріал про жителів високогірного села Лопухів, що у Тячівському районі на Закарпатті (8 квітня 2011 року). Складні природно-кліматичні умови змушували говорити, що горяни живуть не завдяки, а всупереч усьому. Нещодавно журналіст «УК»  знову побував тут, аби дізнатися, що змінилося за рік. 

Щойно твоя нога ступить на пляж, як наче з-під землі з’являються численні торговці їжею на будь-який невибагливий смак. Пиріжки та чебуреки, варена кукурудза й креветки. І ми, розпечені сонцем, наче втрачаємо розум — починаємо «балувати» себе пляжними делікатесами. Часто-густо подібні «балування» закінчуються лікуванням.
Співробітники ветеринарної міліції УМВС України в Миколаївській області спільно з працівниками ветеринарної інспекції Березанського району провели заходи з попередження стихійної торгівлі поблизу зон відпочинку в Коблевому. 

Торік газета «Урядовий кур’єр» провела журналістську акцію, наслідком якої став цикл публікацій про стан та історичні скарби найвідоміших замків України. Наше дослідження виявило проблемні адреси й шляхи вирішення проблеми, одним з яких є залучення приватних інвесторів. Нинішні публікації редакція не ініціювала: сигнали про біду в долі деяких замків одночасно надійшли з різних регіонів.   

Кожен, хто заходить до приміщення Палацу культури, що належить Сумському науково-виробничому об’єднанню імені Фрунзе, в першу чергу звертає увагу на Дошку пошани. Низка портретів передовиків виробництва розташовані таким чином, що відвідувач відразу бачить усю галерею. Тут і представники робітничих спеціальностей, і технічного персоналу, й інженерного…  

Пробували — легкою ходою, з гарним настроєм, наспівуючи улюблене «Хрещатий яр, старий, як казка, Київ, стара кав’ярня поблизу метро…», пройти головною магістраллю нашого головного міста? 
Нічого не вийде. Приміром, щоб серед білого дня подолати всього кільканадцять метрів на проміжку від консерваторії до Пасажу і далі до станції метрополітену, доведеться істотно напружити м’язи й уважно дивитися під ноги та обабіч, аби сяк-так пробитися поміж тутешнього безладдя: не наступити на танцюючого кота-маріонетку, не вдаритися головою об один з рекламних щитів, які посеред тротуару тримають в руках дві напівголі юнки, не перечепитися через щільне кільце інвалідних колясок, власники яких шарпають перехожих за рукави і просять милостиню…