Матеріали про голодні 1932—1933 роки, що їх «УК» публікував протягом минулого року, не залишили байдужими нікого з тих, хто їх прочитав. У цьому переконаний давній шанувальник нашої газети, відома на Полтавщині людина, аграрій, заслужений працівник сільського господарства України Микола Миколайович Опара, з яким нещодавно спілкувалися на цю тему. 

Його ім’я добре знане не тільки на Сумщині, а й за її межами, бо впродовж кількох десятиріч заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін беззмінно працює у сфері культури і мистецтва.

Розпочавши трудовий шлях на посаді директора сільського будинку культури у поліській глибинці, нині працює директором Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії імені М. Щепкіна.

Сьогодні Микола Юдін — співрозмовник кореспондента «УК».

Кожен з нас може зробити внесок у відстоювання інтересів України, навіть перебуваючи за кордоном. У цьому мені випала нагода переконатися за останні три місяці в Австрії, де живу і працюю вже рік. Коли в Україні почався Євромайдан, перше, що зробили українці у Відні, — вийшли під стіни Посольства України у Австрії. Спочатку людей було небагато, та коли у Києві під час мирного протесту на Майдані побили студентів, їхня кількість істотно зросла. 

Віце-президент США Джозеф Байден перебував в Києві із дводенним візитом, аби передовсім обговорити з керівництвом України поточний стан справ у країні. Так, від Голови Верховної Ради, в. о. Президента Олександра Турчинова він почув про намір влади поетапно оновити всю систему владних інституцій та відносин між громадянами й державою. Не обійшлося в ході перемовин і без розмови про результати Женевських переговорів. В. о. Президента зауважив, що ані Росія, ані її терористичні спецпідрозділи, які присутні в Україні, демонстративно не збираються виконувати досягнуті домовленості, цитує слова високопосадовця його прес-служба.

У свою чергу Джозеф Байден наголосив, що США вітають і підтримують зміни в Україні та готові всіляко допомагати на цьому шляху. У стінах Верховної Ради високий гість з Америки зустрівся з народними депутатами України, де серед іншого  наголошував на необхідності «побороти рак корупції». 

Протягом кількох останніх днів новини, пов’язані із кримськотатарським народом, перебувають у центрі уваги України й Росії. Спершу президент РФ Володимир Путін, відкриваючи засідання Держдуми, оголосив про підписаний ним указ про реабілітацію кримськотатарського населення Криму (а також вірмен, німців та греків), потерпілих під час сталінських репресій. За його словами, в цьому указі прописано заходи щодо «соціально-економічного облаштування деяких територій, які останніми роками фактично були покинуті і юридично ніяк не оформлені». Що це означає, залишається здогадуватися, однак кримські татари нічого доброго від російського керівництва не чекають.  

Після затримання «Правим сектором» екс-начальника Чопської митниці і його сенсаційних зізнань до роботи цієї структури прикута увага багатьох. Кореспондент «УК» поцікавився, що змінилося за останній місяць, наскільки захищенішою від зловживань стала державна «кишеня». 
Наприкінці лютого третю за обсягами операцій митницю країни — Чопську — трусонула резонансна подія: колишній її начальник Сергій Харченко зізнався в масштабній корупції. Заробітчани з Італії та інших західних країн за ввезення до України незадекларованих товарів, а також підприємці за «одяг із Китаю» сплачували по кількасот євро або доларів з мікроавтобуса. Ці гроші потрапляли не в державну скарбницю, а вимагачам — трьом молодикам із Києва та Харкова. Посадовець стверджував, що до їхньої злочинної схеми не мав жодного стосунку, хоч і знав про неї.

Під час останньої поїздки до Республіки Білорусь на очі несподівано потрапило творіння «Орел і горобці», опубліковане газетою «Вечірній Брест» з красномовним підзаголовком «Малоросійський літопис». Не цитуватиму автора цього пасквілю, щоб не тиражувати висловлювання, породжені хворою українофобською уявою цієї особи. Хоча і без належного реагування залишити їх не варто, оскільки вони озвучені не в приватній бесіді, а через газету. 

Земельна реформа в Україні загалом і на Чернігівщині зокрема нагадує велику скриньку Пандори, вщерть заповнену конфліктами економічного та соціально-політичного плану. Це неузгодженості між інтересами власників паїв, орендарів, фермерів, сільгосппідприємств та державних органів влади. При цьому йдеться не лише про сільськогосподарські угіддя, а й про розвиток сільських територій. Земля ж як головний продукт аграрного ринку має працювати з повною віддачею. А для цього потрібні молоді робочі руки та нові робочі місця. 

Якщо уважно подивитися на топографічну карту Волині, то на півночі, на самому кордоні з Республікою Білорусь, увагу неодмінно приверне велика блакитна пляма. Це одне з найкрасивіших і найбільших озер Волині — знамените Біле. Трикілометрової довжини, воно має площу сім квадратних кілометрів. Одна половина цієї поліської гідрологічної перлини належить сусідній братній державі, друга, південна, — Україні
І хоч тут, на перший погляд, абсолютна поліська глушина, кордон, як відомо, спокою не знає. Бо не відомо, де саме «брати» з Росії надумають переправляти в Україну чергових фахівців з диверсій і дестабілізації.

Занурившись у проблеми сьогодення, ми давно перестали помічати світ навколо. А в ньому є місце й нетрадиційним способам лікування (хоч насправді хто його знає, що саме слід вважати традиційними методами), і впливу зірок на людську долю, й неймовірним можливостям, які демонструють діти нової епохи. Тож про все це ви зможете прочитати у нашій новій рубриці «Інша грань».