В Україні, на частку якої припадає лише 6% території Європи, представлено майже 35% біорозмаїття континенту. Йдеться і про фауну, і про флору, багатства якої, на відміну від більшості західноєвропейських країн, збереглися не тільки в заповідних куточках. Навіть на кількох квадратних метрах звичайнісінького різнотрав’я — чи то міський парк у Києві, чи заплавна лука у поліській чи полтавській глибинці — знайдуться десятки видів судинних рослин.

Однак, вважають фахівці, дедалі реальніша загроза, що звичне нам з дитинства буяння трав може залишитися у спогадах про минуле. Йдеться про поширення на території України чужорідних рослин, що загрожує не тільки місцевим видам флори, а навіть здоров’ю і життю людей.

Якось ще за кілька місяців до подій на Майдані зустрівся із давнім знайомим сумчанином, якому вже за 90. Дідусь, попри свій поважний вік, активно цікавиться всім, що відбувається навколо. До того ж, по-своєму оцінює.

Кажучи про ті чи ті події, зітхнув з ностальгією: мовляв, раніше були зовсім інші часи — бурхливі, знаменні, знакові. Громада знала, за кого (чи за що) ставала грудьми, була одержима якимись конкретними ідеями, за щось боролася, щось відстоювала, у щось свято вірила…

Пригадав дідусь ще царя-батюшку, колективізацію, Сталіна, будівництво світлого майбутнього — комунізм, перебудову, словом, ледь не всі події, свідком яких довелося бути. І хоч усі ті починання і наміри свого часу луснули, як мильна булька, все ж, за визначенням ветерана, важливий сам факт, бо вічного нічого немає. 

Диверсійна робота потенційного ворога на 93% моделюється інформаційною агресією. Правду від неправди відділити дуже важко. Тим більше, що світ не чорно-білий, а різнобарвний. Інформація про події в ньому щосекунди зливою падає на наші голови з усіх джерел. Звісно, не всі готові сприймати її критично, аналізувати і робити правильні висновки. До того ж найефективніший прийом дезінформатора — маніпулювання правдою. Для цього береться якась частина правди і трактується в інтересах дезінформатора. 

У Бердянську (Запорізька область) з військовими почестями на центральній алеї міського цвинтаря поховали 32-річного майора Збройних сил України Станіслава Карачевського. Його, беззбройного, упритул розстріляв російський військовослужбовець. 

88-річний рівнянин Петро Рябчук — один із наймолодших. А у квітні 1944-го йому щойно виповнилося 18. Втім, він так чітко пригадує ті події, ніби це було вчора:

— Той Гурбенський котел і досі кипить у моїй душі, бо таке не забувається. Навесні 1944-го саме розпочався призов до радянської армії. УПА натомість розпочала свою мобілізацію: звісно, що я пішов до Гурбенського лісу, бо, як і мої товариші, щиро сподівався, що ми зможемо відстояти свою державу Україну. 

Матеріали про голодні 1932—1933 роки, що їх «УК» публікував протягом минулого року, не залишили байдужими нікого з тих, хто їх прочитав. У цьому переконаний давній шанувальник нашої газети, відома на Полтавщині людина, аграрій, заслужений працівник сільського господарства України Микола Миколайович Опара, з яким нещодавно спілкувалися на цю тему. 

Його ім’я добре знане не тільки на Сумщині, а й за її межами, бо впродовж кількох десятиріч заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін беззмінно працює у сфері культури і мистецтва.

Розпочавши трудовий шлях на посаді директора сільського будинку культури у поліській глибинці, нині працює директором Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії імені М. Щепкіна.

Сьогодні Микола Юдін — співрозмовник кореспондента «УК».

Кожен з нас може зробити внесок у відстоювання інтересів України, навіть перебуваючи за кордоном. У цьому мені випала нагода переконатися за останні три місяці в Австрії, де живу і працюю вже рік. Коли в Україні почався Євромайдан, перше, що зробили українці у Відні, — вийшли під стіни Посольства України у Австрії. Спочатку людей було небагато, та коли у Києві під час мирного протесту на Майдані побили студентів, їхня кількість істотно зросла. 

Віце-президент США Джозеф Байден перебував в Києві із дводенним візитом, аби передовсім обговорити з керівництвом України поточний стан справ у країні. Так, від Голови Верховної Ради, в. о. Президента Олександра Турчинова він почув про намір влади поетапно оновити всю систему владних інституцій та відносин між громадянами й державою. Не обійшлося в ході перемовин і без розмови про результати Женевських переговорів. В. о. Президента зауважив, що ані Росія, ані її терористичні спецпідрозділи, які присутні в Україні, демонстративно не збираються виконувати досягнуті домовленості, цитує слова високопосадовця його прес-служба.

У свою чергу Джозеф Байден наголосив, що США вітають і підтримують зміни в Україні та готові всіляко допомагати на цьому шляху. У стінах Верховної Ради високий гість з Америки зустрівся з народними депутатами України, де серед іншого  наголошував на необхідності «побороти рак корупції». 

Протягом кількох останніх днів новини, пов’язані із кримськотатарським народом, перебувають у центрі уваги України й Росії. Спершу президент РФ Володимир Путін, відкриваючи засідання Держдуми, оголосив про підписаний ним указ про реабілітацію кримськотатарського населення Криму (а також вірмен, німців та греків), потерпілих під час сталінських репресій. За його словами, в цьому указі прописано заходи щодо «соціально-економічного облаштування деяких територій, які останніми роками фактично були покинуті і юридично ніяк не оформлені». Що це означає, залишається здогадуватися, однак кримські татари нічого доброго від російського керівництва не чекають.