Із 15 серпня в обласному центрі тимчасово призупинено функціонування двох тролейбусних маршрутів. Причина у їхній збитковості та прагненні керівництва місцевого ТТУ використати вивільнені «транспортні одиниці» на потрібніших пасажирам напрямках, де катастрофічно бракує тролейбусів. Варто пояснити, що десять років тому в Житомирі налічувалось 198 цих машин, а нині їхня «інвентарна кількість» скоротилась до 129. Причому лише половина з них ще виїздять, а решта потребують заміни або капітального ремонту, коштів на який немає. Як, до речі, на своєчасну виплату зарплат працівникам, борг перед якими вже сягає 6 мільйонів гривень, що відповідає її середнім нарахуванням за чотири місяці.

Ми з чоловіком давно не живемо разом, хоч і не розлучені. Коли я вирішила купити собі квартиру, нотаріус відмовилась реєструвати угоду купівлі-продажу, — сказала, що для цього ще й потрібна згода мого чоловіка. Але чи можна обійтись без такої згоди?

Ольга ОРЛОВА,
м. Київ

Після вступу до коледжу новоспечених першокурсників, яким по 15 років, змушують проходити так звану практику — відпрацьовувати на впорядкуванні приміщення і території по 6 годин на добу протягом 10 днів. Та згідно із  законодавством неповнолітнім дітям, які заробляють гроші, забороняється працювати більше 2 годин на день. Чи є правомірним, що безплатно вони працюють утричі довше?

Валентина ДІБРОВА,
Хмельницька область 

Тривалий час займаюсь пошуково-меморіальною роботою, та все-таки кожна нова зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни збагачує новою інформацією про бойові будні фронтовиків, сприяє проведенню цієї роботи та її вдосконаленню. Так сталося і коли я випадково зустрівся з полковником у відставці  Іваном Федоровичем Нечаєвим, людиною цікавою і неординарною. 

Напередодні найбільшого державного свята «Урядовий кур’єр» подає свій погляд на минулі з часу проголошення Незалежності роки. Виокремлюючи ту чи ту подію, ми не претендуємо на істину в останній інстанції,  але переконані, що згадані віхи не лише вплинули  на самосвідомість нашого народу, а й  дали світові потужні сигнали: Україна існує, і навіть у сучасному глобалізованому світі з нею потрібно рахуватися.  

Напередодні Дня Незалежності України про головні пріоритети та напрями роботи органів прокуратури своїми думками ділиться прокурор Дніпропетровської області Наталія МАРЧУК. 

Я мав щастя впродовж двох десятиліть пліч-о-пліч працювати з Віктором Михайловичем, бачити його в хвилини тріумфу і невдач, в години наполегливої праці та відпочинку, у спілкуванні з прихильниками та недругами, за столом дружньої вечірки та в колі улюбленої родини. Тож можу засвідчити, що Віктор Глушков — видатна особистість, яка за своє подвижництво та звитяжну працю заслуговує глибокої пошани всіх поколінь українців. 

Здавна українське село допомагає іншим і вперто бореться за своє виживання. Усі проблеми, які за десятиліття накопичилися в ньому, напевне, можна звести до одного: виростити дітей і відправити їх у місто шукати кращої долі. Але ж так розмивається основа: немає жителів — не стає села. Щороку з мапи України зникає їх  кілька  — гарних, самобутніх, де кожна хата була наповнена життям і традиціями нашого народу. Негативна тенденція проявилася і у Липчанах, що в Могилів-Подільському районі на Вінниччині. Та місцева громада не стала чекати, що хтось за них розв’яже проблему, а згуртувалася — і кинула виклик часові. А саме: навесні цього року через центральні ЗМІ запросила до себе на постійне проживання молоді родини з дітьми. Життєво мудра ідея виявилася вдалою.  

Колекція культурно-археологічного центру «Пересопниця», що кілька років тому постав на малій батьківщині української Першокниги, поповнилася унікальними експонатами. Раритетне Євангеліє, видрукуване в 1764 році, сюди передав голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ. Рідкісну книгу він придбав у київських антикварів. Вона має унікальну обкладинку, що існує в єдиному примірнику: виконана у стилі бароко, з п’ятьма медальйонами з авторським розписом. Однак у книзі немає титульного аркуша: вочевидь, його вирвали, щоб зберегти видання старого зразка, адже в радянський період їх нищили.  

«Моя поразка зветься Берестечком…» — прорік пошматований у прямому й переносному значеннях слова і вкрай пригнічений Богдан Хмельницький в історичному віршованому романі Ліни Костенко «Берестечко». Таким його, здається, ще ніхто й ніколи не бачив.