До меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» зайшла Перемога. Серед чоловіків вона видавалась квіткою. Маленька. Чепурна. По-домашньому затишна і привітна. Лише численні нагороди свідчили, що Ніна Трохимець — солдат.
— На фронті з 1943 року, — розповідає. — Брала участь у визволенні Києва і Європи. Зенітниця. Двадцятий рік працюю відповідальним секретарем Ради ветеранів міста Вишневого Київської області. Від їх імені приїхала в музей.
Науково-виставковий проект, здійснений у меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», присвячений 70-річчю визволення Києва від фашистів. Одне з його завдань, наголосив Прем’єр-міністр Микола Азаров, зберегти історичну пам’ять, вшанувати героїв-захисників. 

Нещодавно у столиці Великобританії відбувся об’єднаний конгрес організацій операторів ринку скрапленого газу: Європейської (AEGPL), Світової (WLPGA) і Британської (UKLPG). Найбільший за останні п’ять  років зліт зібрав газовиків з 65 країн світу і зайняв усі п’ять поверхів виставкового центру Королеви Єлизавети II у центрі Лондона. Українська делегація на форумі була однією із найчисленніших. Наші газовики виступили із доповіддю, у якій ознайомили присутніх із тенденціями і перспективами розвитку ринку скрапленого газу в Україні. 

Давно хотів висловити своє бачення подальшого поліпшення медичної освіти у вищих навчальних закладах України. Але почну з того, що під час приймання на роботу в органи внутрішніх справ претендент дає відповіді на багато психологічних тестів щодо відповідності тій чи тій посаді, абітурієнт мистецького вишу передусім складає іспит на профпридатність. Я особисто наполягаю на тому, щоб таке екзаменування проходили всі, хто обирає професію медика. Спочатку випробування психодіагностичними тестами, від результатів яких залежатиме допуск до іспитів з фахових дисциплін.  

У  селі Гатне Києво-Святошинського району Київщини відбулися урочисті заходи з нагоди 70-ї річниці визволення Києва та області від німецько-фашистських загарбників. Того дня на території Меморіалу загиблим воїнам села Гатне перепоховано 55 червоноармійців, які віддали свої життя у боях за столицю України під урочистий мітинг-реквієм на їхню честь.
У церемонії взяли участь віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко, керівництво Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної ради, народні депутати України, представники посольств Російської Федерації та Республіки Таджикистан, ветерани, представники археологічно-пошукового загону «Дніпро—Україна», жителі Києва та області.

Звістка про перемогу дільничного інспектора міліції Юрія Камінського з Романівського району Житомирщини на всеукраїнському конкурсі дільничних інспекторів міліції прозвучала дещо несподівано, адже криміногенна ситуація в цій області — одна з найблагополучніших в Україні, а згадуваний район — один із найспокійніших, де, здавалося б, правоохоронцям ніде проявити ні високого професіоналізму, ні, тим паче, героїзму в боротьбі зі злочинцями. 

Друзі мого сина-одинадцятикласника вже студенти: здобувають технічні спеціальності на державних формах навчання, мають стипендії. Причому, як з’ясувалося, маючи невисокі бали ЗНО з профільних предметів — на рівні 150. Засвоївши шкільну програму на традиційну «трійку» (100 балів отримуєш за те, що з’явився, а далі включається відповідна шкала оцінювання), принаймні півроку до наступної сесії є змога отримувати від держави стипендію.
«А ось на гуманітарний профіль, куди ти зібрався, з такими балами точно не пройдеш!» — «пресую» сина єдиним залізним аргументом, який не зі стелі впав: у державі справді не вистачає технарів. Тому уряд і збільшує замовлення на відповідні спеціальності. Про це і Прем’єр зі шпальт нашого видання заявляв.

«Невідома могила жертв війни» — так називається акція, яку зініціювала Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» спільно зі Всеукраїнською асоціацією ветеранів війни та ДСНС України. А в Міністерстві освіти і науки розглядають пропозиції щодо участі в акції учнів та студентів.

На узбіччях доріг, лісових галявинах, полях і навіть сільських городах є ще багато невідомих могил воїнів та інших жертв війни. Часто вони вже зрівнялися з землею і заросли бур’янами, а свідків тих подій, які можуть вказати на їх місцезнаходження, стає, на жаль, дедалі менше. 

Завідуючий відділом новітньої історії Запорізького обласного краєзнавчого музею Володимир Лініков має власний погляд на причини і витоки  Голодомору  в Україні. 

Могилами безіменних солдат, що бовваніють поблизу місць колишніх боїв, далебі нікого не здивуєш. На жаль, не така велика рідкість і забуті безіменні могили, що з часом геть зрівнялися із землею й позаростали бур’янами, чагарниками чи навіть деревами. Саме під час корчування коріння старих насаджень на пустирі поблизу села Спасько-Михайлівка Донецької області місцеві жителі натрапили на величезне поховання часів Великої Вітчизняної війни. Тутешній фермер Микола Пантелєєв, узявшись розчищати цю ділянку, вирішив залучити до роботи екскаватор. І його ківш майже відразу дістав на поверхню з метрової глибини людські кістки, а також іржаві патрони, кулеметний диск, залишки військової амуніції.   

На запитання, винесене в заголовок, відомий львівський ресторатор і громадський діяч Вардкес Арзуманян відповів: «Архітектурою, своєю аурою та дивовижною енергетикою!» 

Міста і села, вулиці і площі, як і люди, мають дні народження. Нехай не зовсім точні, а доволі умовні, коли йдеться про сиву минувшину. Тож коли саме оселилися вірмени на території Галицько-Волинського князівства,  достеменно невідомо. Дослідники Львова доводять, що перші втікачі з Вірменії з’явилися тут ще в середині ХIII століття: рятувалися від спустошливих нападів ординців. Вочевидь, добрих ремісників і вправних будівничих, спритних купців одразу оцінили в місті, що стояло на перехресті торгових шляхів й активно розбудовувалося. Новим поселенцям міська влада виділила окрему вулицю в середмісті, аби відтворили на чужині куток рідної землі.