Суспільство

  • Оксана МЕЛЬНИК

    На Львівщині посиротілі малюки знаходять родинний затишок у прийомних сім’ях

    У селі Домажир на Яворівщині запрацював 25-й на Львівщині дитячий будинок сімейного типу. Четверо хлопчиків та дівчаток разом із батьками Галиною та Ігорем Розлуцькими обживають нову оселю, до якої невдовзі переїде ще четверо дітей. Хлопчики й дівчатка завчасно спакували речі, їм не терпиться якнайшвидше переселитися у новий просторий дім. 
     

  • Лариса ДАЦЮК

    Спроба навести лад на ринку таксі успіхом поки що не увінчалась

    До законопроекту «Про перевезення на таксі», запропонованого Міністерством інфраструктури, розробники готові включити пропозиції всіх учасників ринку таксоперевезень. Про це транспортне відомство заявило устами першого заступника міністра Костянтина Єфіменка. За словами високопосадовця, нині на ринку працює 220 тисяч таксі, з яких 170 тисяч — нелегальні. Далі миритися з такою ситуацією не збираються ні самі суб’єкти підприємницької діяльності, ні влада. 

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    Карпатам обіцяють гори чорної ікри

    Новостворений у складі Чернівецької обласної держадміністрації департамент екології та туризму розпочав свою роботу зі скандалу, який змусив занервувати не лише охочу до сенсацій громадськість, а й бувалих фінінспекторів і прокурорів. Головний еколог Буковини Борис Баглей звинуватив керівництво єдиного в країні державного форелевого рибоводного заводу «Лопушно», а заразом і Держрибагентство країни в розтринькуванні кількох мільйонів бюджетних коштів, які держава щороку  виділяє на зарибнення Дністра райдужною фореллю. Екологи вправно малювали своїм колегам з експлуатації природних ресурсів ще одну статтю з європейського законодавства — засмічення внутрішніх водойм чужорідними видами іхтіофауни.  

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Чому діти гинуть за метал?

    Львів і досі не оговтався після трагічної і безглуздої через людську недбалість смерть дворічного Дмитрика. А для родини цей біль вічний. Та життя продовжується, і в щоденних клопотах якось віддаляємося від того чорного дня, коли завмерли рідні, весь Львів і, зрештою, вся Україна в очікуванні з крихтами надії, що хлопчик живий, хоча з кожною хвилиною ті сподівання танули… 

  • Олександр БІТТНЕР

    Казнокради в погонах обурюють сильніше

    На тлі визнаного всіма хронічного недофінансування потреб Збройних сил і копійчаних зарплат армійців повідомлення про мільйонні розкрадання з фонду грошового забезпечення військовослужбовців, скоєні посадовцями військових частин, звучать, м’яко кажучи, дивно. Проте «маємо те, що маємо», підтвердив днями на брифінгу в Генпрокуратурі заступник начальника слідчого управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Григорій Рябенко. Причому масштаби зловживань порівняно з «гражданкою» просто вражають, а обурюють ще більше. 

  • Публічне управління забезпечать високопрофесійні лідери

    У рамках реалізації масштабних президентських реформ, що передбачені  Програмою «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», наша країна потребує висококваліфікованих управлінців, здатних мобільно реагувати на запити суспільства, забезпечувати умови для поліпшення життя громадян. Домогтися цього не можна без розвитку лідерських навичок вищих керівних кадрів державної служби та посадових осіб місцевого самоврядування. Адже саме вони повинні відігравати провідну роль у забезпеченні високоякісної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 

  • Лариса КОНАРЕВА

    Тоді було подвигом поділитися хлібом

    Історики в один голос твердять, що у час голодного мору, коли людина ламалася фізично і морально, доводилася обставинами до останньої межі існування, а іноді й втрачала людську подобу, залишалися мужні й благородні, хто не злякався випробувань і простягав руку допомоги іншим. Долі людей, про яких згадують ті, хто вижив, доводять, що героїзм можливий завжди.  Без пам’яті про них правда про злочин проти українського народу буде неповною. 

  • Пристебніть ремені, ми… виходимо

    Засиділися в офісі? Тоді саме час зробити щось надзвичайне, аби зовсім не перетворитися на кімнатну істоту. Іншими словами: любите адреналін — любіть і можливість себе випробувати. Аби полегшити завдання тим, хто готовий кинути виклик власному Я, однак не знає, з чого почати, пропонуємо ТОП-10 незвичних випробувань. Серед способів відчути мурашки на шкірі є й надзвичайно дорогі, і бюджетні — на будь-який смак.  

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Український Геракл теж переміг лева

     На початку минулого століття серед циркових номерів особливу популярність мав поєдинок з хижаком. І не тільки тому, що тодішнім силачам не давали спокою лаври міфічного героя Геракла. Радше ставка робилася на видовищність і драматичність такого дійства, яке обожнювала публіка.
    Тим, кому пощастило бути на цирковій виставі в липні 1907 року, вражень вистачило на все життя. Адже 24-річний український богатир був настільки впевненим у собі, що вирішив підсилити ефект, попросивши зняти з лева намордник. Лишалися тільки дебелі одяганки на передніх лапах, що закривали страхітливі кігті. Та коли могутній чоловік з оголеним торсом увійшов до клітки, сталося непередбачуване: розлючений звір якимось чином звільнився від них і блискавично кинувся на людину. Зал завмер у жахливому передчутті. Та закривавлений богатир підняв 150-кілограмового лева догори і бухнув ним об землю. Звір більше не підвівся, а героїчний силач, окрім ран, одержав ще й велику золоту медаль «Переможцю левів».

  • Павло КУЩ

    Куди ж вас подіти, «Інтернетдіти»?..

    Осінь 2023 року. Учень 5-го «Б» класу Гриць Обценьки повернувся з літнього оздоровчо-реабілітаційного табору і ділився свіжими враженнями. Точніше, пережитим за останні три тижні.

    — Це якийсь жах! — бідкався він. — Умови — відстій! Персонал — садисти! Та ще й друзі по нещастю такі попалися, що з ними каші не звариш… Я їм пропонував на знак протесту гуртом оголосити якийсь страйк, та де там!.. Ніхто не погодився, і довелося терпіти всі 20 днів… А все так класно починалося, бо і вдома, і в школі нам сказали, що будемо байдики бити у звичайному таборі. Поїхали. Дорогою я ще встиг «танчиками» відірватися. Ех, якби ж тільки знав, що чекає далі!