Під час літніх канікул батьки хочуть, аби діти менше впрівали біля комп’ютера чи телевізора, а більше часу проводили на вулиці: гралися з друзям, бігали, стрибали, займалися спортивними вправами. Але, крім бажання, є у дорослих ще й великі перестороги.
Був свідком, як молода мама не пускала на дитячий майданчик свого хлопчика. Причина типова й доволі поширена — погана облаштованість, бруд. І справді, штучне покриття там старе, пошарпане, гірка завершується глибокою ямою, в якій маля може пошкодити ноги. Та й сам майданчик, що на розі бульвару Шевченка та Героїв Сталінграда в Черкасах, розміщений зовсім близько від проїжджої частини, поруч із автомобільною парковкою, на осонні, де температура сягає сорока градусів. Чи комфортно малечі там відпочивати? І чи дивина, що батьки не хочуть, аби сини й дочки там бавилися? 

Загальновідомо, що добрий господар зносить старе житло лише після того, як переступить поріг і занесе весь домашній скарб до новозведеного.  Але, як свідчить практика, цю просту істину нерідко ігнорують ті, від кого залежить майбутнє цілих галузей української економіки та долі сотень тисяч людей. Саме це спадає на думку, коли  читаєш Звернення до Президента, Прем’єра, міністра Мініфраструктури та голови СБУ, підписане капітанами далекого плавання, штурманами, судновими механіками та фахівцями інших професій, для яких ходіння морями і океанами стало таким же звичним, як і по земній тверді. Тобто звернення ініціювали люди, які з власної практики знають, що  безпека судноплавства — це передусім безпека життя людей. І саме тому їх хвилює майбутнє Державної системи управління цим процесом. Судячи з документа, вони, як і вся морська спільнота України,  уважно відстежують дії державних органів щодо  своєчасної  імплементації  в національне законодавство вимог міжнародних конвенцій з питань роботи моряків. У тому числі  вимог Манільських поправок до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року, які набули чинності з 1 січня 2012 року і мають бути повністю впроваджені до 1 січня 2017 року. А дипломування моряків, як зазначають  висококваліфіковані фахівці морського та річкового транспорту, — це частина галузевого єдиного технологічного процесу забезпечення безпеки судноплавства. 

Вона була в сім’ї нелюбою дитиною. Батько покинув маму, коли дівчинка ще не народилася. А коли в будинку з’явився вітчим, Тома відчула себе зовсім зайвою. Навколо були розруха і голод — післявоєнний Київ тільки-но піднімався з руїн. Але після важкого дитинства настало щасливе життя, бо Тамара знайшла свою половинку.

Вони прожили разом 55 років і за цей час стали схожими, як близнюки. Це побачили і відвідувачі столичної виставки «Половинки» фотохудожника Ніни Ліщук.

На вернісажі були представлені 20 пар, дуже схожих між собою. Але Крижанівські вирізнялися навіть з-поміж них, бо схожі не тільки розрізом очей або формою губ, а й внутрішнім світлом людей, які прожили в злагоді довгі роки. 

Аліфе-ханум — єдина жінка-дервіш у свої 73 роки живе насиченим життям: мандрує, допомагає порадою та молитвою тому, хто цього потребує, багато читає, пише книжки, спілкується з прихильниками в Інтернеті, де має власну сторінку. Любить щось робити власними руками, донедавна сама проводила екскурсії у повернутому її зусиллями до життя храмі дервішів у Євпаторії. Вона неохоче розповідає про себе, але  про текіє, суфізм та дервішів може говорити безкінечно. А також про свій князівський рід Яшлавських, адже її пращури були міністрами закордонних справ в уряді кримського ханства. 

Серед пріоритетних напрямів у роботі органів прокуратури — нагляд за додержанням і застосуванням законів у сфері оподаткування і насамперед у діяльності територіальних підрозділів Міністерства доходів і зборів, а також контроль за дотриманням бюджетного законодавства. Про це кореспонденту «УК» розповідає прокурор Сумської області Руслан Білокінь.   

З інтервалом у кілька днів Суми сколихнули дві трагічних новини. Спершу помер 13-річний хлопець, якому лікарі «швидкої допомоги» встановили неправильний діагноз. Згодом — пішов із життя 42-річний городянин, який працював на присадибній ділянці і якому під пекучим сонцем стало зле. Доки прибула карета «швидкої допомоги», чоловік уже не дихав…
Враховуючи трагічність дитячої смерті, голова Сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь зажадав детального розслідування справи, за результатами якого винні неодмінно повинні бути покараними. Та й другий випадок мимоволі викликає тривогу і побоювання: а чи не може опинитися на місці потенційної жертви «швидкої допомоги» будь-хто з дорослих чи юних сумчан? 

З 1 липня в Україні діє новий порядок оренди водойм. Він визначається «Типовим договором оренди водних об’єктів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 29 травня цього року. Особливість типового договору — те, що за ініціативи Прем’єр-міністра до нього внесено пункт щодо обов’язковості забезпечення вільного доступу до цих водойм пересічних громадян: «Передача в оренду водного об’єкта здійснюється без обмеження права загального користування, якщо інше не визначено законом». 

Зображення базарного дня на центральній вулиці Батурина має загадковий феномен: чим довше його розглядаєш, тим більше здається, що воно оживає. Ось баюра, з якої щойно вилізли замурзані льохи. Навкруг багато різномастих коней, які сумирно стоять в упряжі. Неподалік своїх пожитків спілкуються статечні господарі в картузах, перегукуються метушливі селянки у рясних спідницях та хустках. Спогорда поглядають з  возів причепурені міщанки у чепчиках, а одна, напевне, найповажніша, навіть під парасолькою. Базарувальники енергійно перемовляються, торгуються, сперечаються, доходять згоди… Ту чудову мить спіймав місцевий житель Микола Бокань, за походженням селянин, за покликанням і талантом — неабиякий фотомайстер.  

Як кажуть наші сусіди-поляки (а саме польська адміністративно-територіальна реформа, спрямована на розвиток самоврядування, визнана кращою в Європі), на кожній території є рівно стільки самоврядування, скільки є в бюджеті грошей для здійснення його повноважень. Тобто поряд з активністю та колективною мудрістю самої громади головний чинник її поступального розвитку  все ж таки фінансовий.
І на Рівненщині є громади, котрі вже навчилися гроші заробляти.  

Що може бути простіше за день народження власної дитини? Здається, велосипед тут вигадувати ні до чого. Зібрати друзів, купити великий торт, встромити в нього свічки й залишити оселю на погром маленьким неслухам. Такий сценарій траплявся якщо не з вами особисто, то з кимось зі знайомих напевне. А обмазані жирним кремом обличчя й стіни, обмальовані шпалери, розбита мамина улюблена ваза — які дрібниці порівняно з отриманим задоволенням і сплеском позитивних дитячих емоцій.

Так відзначало дитячі свята не одне покоління. Зазвичай сюди додається ще й стіл для дорослих, який часто перевершує дитячий за розмахом запрошених і масштабом гулянки.