НОВАЦІЇ

«УК» дослідив, чи стане цей податок для компаній, які видобувають вуглеводні, таким страшним, як його малюють

З наступного року видобувні компанії платитимуть податки по-новому. Відповідно до змін, внесених у Податковий кодекс у 2012-му, норми розділу Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат» втратять силу, тож єдиним ресурсним платежем буде плата за надра. Водночас плату за видобування нафти й газового конденсату збільшено. Її потрібно буде вираховувати за спеціально розробленою таблицею коригуючих до податкових ставок коефіцієнтів.

Зміни потрібні

Як уточнив «УК» директор департаменту податкової та митної політики Мінфіну Микола Чмерук, новий порядок оподаткування нафти, природного газу і газового конденсату, що видобувають в Україні, набуває чинності на підставі законів від 24.05.2012р. № 4834 та від 05.07.2012р. № 5083. Замість ренти підприємствам, які видобувають вуглеводні, нараховуватимуть плату за користування надрами в розмірі, що відповідає об’єднаним ставкам ренти та плати. Ставки плати за надра, які на сьогодні встановлено в абсолютних показниках, замінять на відсоткові ставки від вартості видобутих корисних копалин. При цьому здійснено диференціацію ставок залежно від глибини залягання таких копалин.

Скорочення кількості податків відбувається в рамках подальшого вдосконалення відповідного законодавства, наголосив міністр фінансів Юрій Колобов під час нещодавньої міжнародної конференції, де бізнес і влада обговорювали напрямки розвитку підприємництва та правового поля у цій сфері. І те, що ренту з’єднали із платою за надра, сприятиме формуванню єдиного підходу до системи платежів за видобування корисних копалин, наголосив міністр. А загалом у Податковому кодексі (далі — ПК) значно поменшало зборів: із 43 залишилося 23. У наступному році їх стане ще менше, зокрема й завдяки трансформації ренти.

Уже два роки країна працює за новим ПК, і за цей час до нього внесено майже 30 змін, нагадав голова парламентського Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Юрій Хомутиннік. Багато це чи мало — питання риторичне, але до ухвалення самого кодексу закони коригували в десять разів частіше, бо податкове поле було повністю розбалансоване. Чинними були три десятки документів, і щотижня в парламенті реєстрували 2–4 проекти, які вносили поправки до чинних тоді законів. Щодо тих змін, яких зазнав ПК за два роки, то без них однозначно важко було б рухатися далі у сфері оподаткування, переконаний він.

Політика має бути лояльною

Потребу з’єднання ренти із платою за надра законотворці пояснювали тим, що нинішня система оподаткування господарської діяльності у країні, пов’язана з експлуатацією надр, характеризується низькою фіскальною та регуляторною ефективністю. Бізнес завжди негативно сприймає нововведення зі збільшення податкового навантаження через зменшення фінансового ресурсу для розвитку виробництва. Для добувних компаній це означає уповільнення роботи з буріння нових свердловин, оновлення основних фондів, ремонту старих виснажених родовищ.

Стартував період активної розробки вітчизняних вуглеводневих родовищ за участю закордонного інвестора, наголошує президент Асоціації «Газові трейдери України» Роман Сторожев. Тож нині важливо зберегти баланс інтересів держави та інвесторів. Це стосується як правил видачі спеціальних дозволів на використання надр, регулювання виконання інвестиційних програм, так і плати за самі надра. Податкові збори з цих компаній можуть стати реальним джерелом наповнення державної скарбниці. Водночас лояльна фіскальна політика сприятиме прискоренню розробки родовищ і забезпеченню України власним газом у найближчі 3–5 років, вважають експерти.

За оцінками аналітиків, наша країна має високий потенціал для досягнення енергонезалежності через планомірне нарощування мінерально-сировинної бази. Це прописано й у відповідній загальнодержавній програмі, розрахованій на період до 2030 року. Першими кроками в цьому напрямку названо активізацію геологічного вивчення акваторій Чорного та Азовського морів, перспективних ділянок видобутку нетрадиційного газу, зокрема метану вугільних родовищ, сланцевого газу, розробку значних запасів бурого та кам’яного вугілля.

Обрали стабільність

Багаторічні переговори з Росією про зниження ціни на газ не дали бажаного ефекту, тому нині необхідно шукати нові можливості для забезпечення України вуглеводнями. Наша сфера видобутку нафти й газу однозначно цікава для таких потужних світових велетів, як Shell, Eni, ExonMobill, Chevron, Petron. Це засвідчують аукціони, проведені Державною службою геології та надр. До розробки Скіфського родовища на Чорноморському шельфі допущено групу інвесторів в складі ExxonMobil, Shell и Petron. Вони взяли на себе всі фінансові зобов’язання, тоді як внесок національної компанії «Надра України» — надання технічної документації щодо шельфу.

Крім того, Shell і Chevron розробляють інші родовища сланцевого газу. Зокрема, надії на нові кубометри зміцнила звістка про старт буріння першої свердловини Shell у Харківській області. Нагадаємо, торік компанія підписала угоду на шість ліцензійних ділянок. Свердловина Біляєвська-400 передбачає видобуток газу із сланцю. Його ресурси в Україні, за даними держслужби геології та надр, становлять майже 32 трильйони кубометрів.

На тлі активної роботи іноземних компаній ідею нарощування видобування вуглеводнів підтримали і державні компанії. ДК «Чорноморнафтогаз» закупила дві бурові вишки, які працюватимуть на Одеському та Безіменному родовищах, і будує платформи для них. Також «Чорноморнафтогаз» розробляє на шельфі 3 газоконденсатних родовища, 6 газових і одне нафтове. Потужні бурові установки працюватимуть на морських родовищах. Перші результати промислового видобутку вуглеводнів можна буде оцінити через 2–3 роки.

Відкритий розподіл вуглеводневої продукції як на суші, так і на шельфі, по-перше, підкреслює прагнення нашої держави до енергетичної безпеки шляхом залучення масштабних інвестицій, по-друге, посилює впевненість інвесторів у майбутній реалізації проектів. До речі, за умовами аукціонів, мінімальний обсяг інвестицій, які вкладатимуть переможці в геологорозвідувальні роботи на кожній ділянці, становить 1,3–1,6 млрд грн. А на етапі промислової розробки, як повідомляється на офіційному сайті Держслужби геології та надр, ці суми коливатимуться в межах 25–30 млрд грн.

Україна має зважено підходити до всіх змін у сфері правового поля, зокрема податкового. Щоб наші і закордонні інвестори спокійно реалізовували такі важливі для держави масштабні промислові проекти.

КОМЕНТАРІ

Володимир САПРИКІН,
незалежний експерт:

— Вітчизняні й закордонні компанії фінансово не постраждають від трансформації ренти у плату за надра. Цей податок не такий страшний, як його малюють. І його розмір не такий значний, щоб серйозно бити по інтересах платників. Адже ціни на нафту і газ залишатимуться значними. Варто пам’ятати й інше. Коли державі бракує коштів, зазвичай і підвищують податки на золото, тютюн, алкоголь, на видобуток нафти, газу. Тобто в цьому переліку завжди є компанії, які видобувають вуглеводні.

 

Юрій КОРОЛЬЧУК,
експерт Інституту енергетичних досліджень:

— Справді, нині Україна змушена шукати додаткові джерела бюджетних надходжень. І плата за надра — один із варіантів. Вона повинна бути більшою, адже протягом останнього десятиліття, коли рента на вуглеводні зростала повільно, ціни на нафту і газ підскочили істотно. Це світова тенденція. Об’єктивно прибуток приватних видобувних компаній примножується, тож вони не постраждають від такої податкової новації. Відомо, що приватні компанії видобувають газ за тією ціною, що й державні, а продають його промисловості в рази дорожче.

А ось для державних компаній новий податок стане значним навантаженням, бо вони видобувають газ для потреб населення. Реалізують його за цінами, встановленими офіційно. Тобто із продажу газу вони фактично виходять на нуль. Але всі витрати (зарплата, геологорозвідка, буріння нових свердловин тощо), які зростають, держава бере на себе. І недоотримуватиме вона доходів, доки газ для потреб громадян не подорожчає, що обов’язково станеться. МВФ на цьому постійно наголошує, хоч останнім часом і пішов на поступки, дозволивши підняти ціну на 20% протягом двох наступних років.

І ще одне. У підвищенні плати за надра простежується можливість перерозподілу вітчизняного ринку вуглеводнів. Триває перетягування каната щодо виділення ліцензій на розвідку нових родовищ, тобто фактично щодо отримання компаніями ліцензій на ведення діяльності в цій сфері.