Передплачую і читаю «Урядовий кур’єр» багато років. Завжди знаходжу на його сторінках корисні та цікаві матеріали.
Одна з найулюбленіших рубрик — «Запитуйте–відповідаємо», де читачам на їхні запитання відповідають компетентні фахівці. Тож вирішила і собі запитати. Сподіваюся, що компетентні у цьому люди розтлумачать.
Нещодавно у мене виникла нагальна потреба у використанні кухонної витяжки. Мешкаю в квартирі в багатоповерховому будинку. Будинок обладнаний одним вентиляційним каналом. Чи можна використовувати для відведення продуктів згорання від кухонної витяжки цей вентиляційний канал?

А. ЧЕРНІКОВА,
м. Попасна Луганської обл.

Альма-матер кількох поколінь вітчизняних медиків — Донецький національний медичний університет імені М. Горького — має стійку репутацію одного з найбільших і успішних навчальних закладів України. На його факультетах та кафедрах навчаються близько шести тисяч студентів та майже тисяча лікарів-інтернів, а на факультеті післядипломної освіти щороку підвищують кваліфікацію вісім тисяч медиків. Вражає й кадровий склад вишу, адже тут працюють два Герої України, три академіки, вісім членів-кореспондентів Національної академії медичних наук, понад 200 професорів, близько 600 доцентів… Погодьтеся, аби керувати таким серйозним закладом, потрібно мати неабиякий авторитет ученого і педагога, фаховий досвід лікаря, організаторські здібності, завидну працездатність і енергію. Саме згадані риси та низка інших позитивних якостей притаманні Юрію Думанському. Принаймні в цьому переконані колеги, які свого часу обрали його своїм керівником, а нині ще раз пересвідчилися, що не помилилися у виборі.  

Березень, що минув,  традиційно підтвердив свій мінливий характер. Упродовж місяця зима чинила впертий спротив наступові весни. Снігопади, дощі, сонячні дні, ожеледиця,  шквальні вітри — ось повний набір погодних умов, що ми спостерігали.  Але весна невпинно вступає у свої права. Яким же буде квітень цього року? За народними прикметами і прогнозами синоптиків, стабільного потепління очікувати не слід.
Після Теплого Олекси, який «зводить зиму нінащо», відзначаємо вирішальну, третю, зустріч весни — Благовіщення (7). За давнім повір’ям, цього дня «Господь благословляє землю і все, суще на ній». «Благовіщення пройшло — сій, ори, хоч би й текло», — кажуть старі люди. 

Страшно, коли звикають до вибухів бомб — то вже ознака приреченості. Така людина не здатна боротися за життя. Опустила вуха, як лопух на дощ, і пливе за течією. Мовляв, кудись винесе.
А чи допливе? Адже бомби — повідомлення, зокрема й уповільненої дії, падають на наші голови мало не щодня. Одна з них екологічна. За даними Центральної геофізичної обсерваторії, повітря у столиці в шість разів брудніше за норму.
Як відреагувало на це суспільство? А ніяк. Звикли до чорних хмар. На світло в кінці тунелю не сподіваємося. Бо негативна інформація про екологічну ситуацію уже сприймається як норма. 

Кажуть: добре там, де нас немає. Кількість людей, які їдуть з України за кордон у пошуках кращої долі, мабуть, лише підтверджує те, що наші співвітчизники свято вірять у цей постулат. Адже громадян України за рубежем нині перебуває, за різними даними, від 3 до 7 мільйонів! Немало українців, які працюють за кордоном, кажуть, що повертатися у них бажання немає, бо там почуваються краще.  

У рамках дводенного офіційного візиту до сусідньої держави Прем’єр-міністр Микола Азаров провів зустріч зі своїм угорським колегою Віктором Орбаном у вузькому колі та на чолі делегацій. За підсумками переговорів у присутності глав урядів підписано угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорщини про міжнародні комбіновані перевезення, меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України й Агентством сприяння торгівлі та інвестиціям Угорщини, меморандум між Міністерством аграрної політики та продовольства України й Міністерством регіонального розвитку Угорщини про співробітництво у сфері захисту рослин, а також Спільну заяву глав урядів «Про розвиток автодорожніх контрольно-пропускних пунктів на українсько-угорському державному кордоні».

На урядовому брифінгу міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов розповів представникам ЗМІ про план заходів, закладених у Державній програмі активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки. За його словами, всі вони спрямовані на пожвавлення реального сектору економіки та «чітке розуміння: які якісні результати отримає економіка і суспільство в цілому».
Отже, програма передбачає стимулювання виробництва в галузях, на продукцію яких є істотний внутрішній і зовнішній попит. Це, передовсім, агропромисловий, енергетичний комплекси, легка промисловість, автомобілебудування. 

Якось мені довелося спостерігати, як на дипломатичному прийомі в Раді Європи Леоніда Кожару, тоді ще заступника голови Комітету Верховної Ради в закордонних справах, представили співдоповідачці  Моніторингового комітету ПАРЄ з питань України Марієті Пурбе-Лундін. Після кількох сказаних українським депутатом речень зазвичай стримана пані Пурбе-Лундін,  яку вважають непримиренним критиком офіційного Києва, розцвіла усмішкою. Як з’ясувалося, секрет цієї миттєвої дружби полягав у тому, що Леонід Кожара заговорив до пані Пурбе-Лундін шведською мовою, і це відразу розтопило її суворість.

Суспільство, винаймаючи управлінців на роботу в структури виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, цілком закономірно очікує від них справедливого, чесного і неупередженого виконання функціональних обов’язків.
Водночас центральна та місцева  влади зобов’язані створити умови, за яких приватні інтереси, ділові та інші зв’язки держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування не повинні позначатися на ухваленні державних рішень, оскільки це може  істотно похитнути авторитет усієї системи управління, викликати нарікання і недовіру людей. Задля збереження доброчесності в державному управлінні у цивілізованих країнах існують різноманітні інструменти, мета яких — запобігти виникненню конфлікту інтересів. 

Коли навесні 1944 року Червона армія визволила села і міста Поділля, то не для всіх цивільних жителів краю настав мир. За період окупації загарбники вивезли на роботу в Німеччину майже 200 тисяч подолян з Вінницької і Кам’янець-Подільської (тепер Хмельницької) областей. Забрали на рабську працю вдвічі більше людей, ніж до війни проживало в обласному центрі — місті Вінниці!
Загалом з України на каторжні роботи було вивезено понад 2,4 мільйона чоловік. Не кожна з республік колишнього СРСР на той час мала стільки населення.