Надто часто в нас не лише пересічні громадяни, а й представники влади забувають, що розвиток аграрного виробництва і розвиток села — не одне й те саме. Якщо виробництво в аграрній галузі сяк-так розвивається, то ситуація з розвитком села як соціального осередку не те що погана, а мало не катастрофічна

Захист інтересів вітчизняних виробників завжди був і залишається злободенною та гострою темою не лише для України, а й для кожної країни. Скажімо, в Європі завжди під час проведення тендерів є елемент національного протекціонізму. Він виражається в тому, що вітчизняні учасники таких тендерів мають преференції в ціні до 20%

Один із найзрозуміліших засобів спілкування — сатира. Вона віддзеркалює дійсність і сприяє порозумінню, змушує замислюватися над очевидним і майже не має табу

Людські свідчення — найдорожча пам’ять про страждання українців  від організованого радянською владою геноциду. Усні сімейні спогади чи записані назавжди залишаться вироком кремлівським катам наших предків тільки за те, що були українцями і мали любов до своєї землі, на якій прагнули сумлінно працювати. Не оминули ці випробування й жителів нинішньої Луганської області

Упродовж 2007—2008 років на Сумщині діяла науково-пошукова програма «Голодомор у пам’яті народу», яку розробив і очолив кандидат філологічних наук доцент Сумського державного педагогічного університету Сергій П’ятаченко. У ній взяли участь понад 200 пошуковців — студентів, учнів, педагогів, музейних працівників, бібліотекарів, працівників сільських рад. Вони збирали свідчення очевидців про Голодомор 1932—1933 років.

Підсумком копіткої роботи став збірник «Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців», дві частини якого вийшли друком у Сумах 2008-го

Свідомо організований тоталітарним режимом голод 1932-1933 рр. в Україні призвів до мільйонів безневинних жертв, щонайменше половина із яких були діти – незахищені і безправні. Голодні й фізично виснажені вони болісно помирали, ставали жертвами масових навмисних вбивств, людоїдства… 

За останні роки маємо силу-силенну підтверджень відомої істини, що найпершою жертвою війни стає правда. А ще пам’ять. Саме ці поняття постраждали ще задовго до початку бойових дій на Донбасі за участю російських зброї й боєприпасів, маргіналів-найманців і кадрових «іхтамнєт». Перш ніж жорстоко вбивати жителів України, недруги почали підло й цинічно вбивати правду. Зокрема і про події Другої світової війни. Старт цій печерній блюзнірській пропаганді ще вісім років тому дав правитель Кремля. Він враз забув про мільйони українців, які воювали задля спільної Перемоги на фронтах, про тих, хто наближав її в тилу, старих і малих, через чиї домівки двічі прокотився фронт: у 1941 та 1943—1944 роках

Навіть абсолютно здорова людина у певні моменти  життя може зіткнутися з фізичними обмеженнями: малеча, батьки з немовлятами на візках, люди з тимчасовими травмами тощо. Саме в такий час розуміємо, що повсякденне життя й побут стають занадто складними, а вулиці, транспорт, громадські та інші місця й заклади фактично не пристосовані для відвідин у такому стані. Та є серед нас ті, кому цю непристосованість і бар’єрність доводиться долати день у день — це особи з інвалідністю

Після вшанування Дня Гідності та Свободи Президент Петро Порошенко відбув на Житомирщину в розташування навчального центру Десантно-штурмових військ.  На цю дату припало й професійне свято десантників, які не з чужих слів знають про гідність і свободу, мужність і честь, патріотизм і захист країни

Тема посилення місцевих громад, їхнього ефективного розвитку незмінно залишається пріоритетною на порядку денному країн Європейського Союзу,  Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України. Це вкотре засвідчила аудиторія (понад 300 представників органів державної та місцевої влади, асоціацій, партнерських організацій із цих держав) і насичена програма дводенної конференції країн «Східного партнерства» «Муніципалітети — за стале зростання», яка розпочалася вчора