Нинішня весна не забарилася. Березень активно пішов у наступ на залишки лютневого снігу, вмив землю дощами і заходився чепурити її зеленим вбранням.  6 березня у столичному лісопарку Пуща-Водиця побачив біля прогрітих сонцем стежин кілька ожилих мурашників. Ще через тиждень помітив перших метеликів — краєочків (їх ще називають бурячками). Уже прилетіли шпаки. Звернув увагу і на таку неприємну картину: початок заготівлі березового соку. Болісно дивитися, як люди жорстоко підрубують, свердлять, довбають цвяхами білокорих красунь. «Вам не здається, що так точите з живого дерева кров?» — запитую одного із заготівельників.  У відповідь: «Ні. Я десь читав, що березі така процедура навіть на користь». 

Коли днями на дверях під’їзду мого будинку з’явилось оголошення, в якому йшлося про те, що через заборгованість мешканців за тепло з 1 квітня відключать опалення, чимало людей сприйняли цю інформацію не як покарання, а навпаки. «Може, на пляшку боржникам скинемось?» — пожартував один із сусідів. Бо хоч на тепло в будинку протягом холодного періоду нарікати не доводилось і комунальники регулювали температуру теплоносія відповідно до погоди, рахували за будинковим лічильником, а все одно цифри у платіжках кусалися: в будинку живуть люди зі скромними доходами. Тож не проти були, коли потепліло на вулиці, светри в квартирах одягти, щоб хоч трохи менше платити за комунальні послуги. 

Павло Ротар за фахом учитель історії. Понад 15 років він віце-президент асоціації «Україна-Франція», організовував чимало виставок. Уперше за роки незалежності України доклався до творення експозиції, присвяченої петриківському розпису. Стверджує, що навіть започаткував громадський рух за те, щоб українське декоративно-орнаментальне малярство Петриківки внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 

Нещодавно я переніс складну операцію на серці. У 78 неначе знову народився: кардіохірурги з Інституту серця вдруге подарували його мені. Це люди, які повернули серце не лише мені: потік пацієнтів із серцево-судинною патологією, на жаль, не зменшується. Тут нагадує про себе і спосіб життя, й наша українська звичка не зважати на власне здоров’я доки, як кажуть, грім не гримне. І, звичайно ж, війна, яка аж ніяк не додає здоров’я поколінням українців, а надто нам, дітям Другої світової. 

У березні цього року авторитетні експерти ООН вийшли із заявою-застереженням про загрозу виникнення масштабної хімічної катастрофи через бойові дії на Донбасі. Дедалі частіше вони ведуться поблизу великих підприємств, що становлять потенційну загрозу навколишньому середовищу. Пошкодження цих екологічних мін внаслідок прицільних чи хаотичних обстрілів, наголошують фахівці, можуть спровокувати серйозні наслідки для жителів промислового краю. 

Про пілотний проект «Нове обличчя кордону», що втілюють у життя за кошти Державного департаменту США, українці дізналися ще у 2015-му. Тоді багато хто не вірив в успіх модернізованої роботи прикордонників. З певним скепсисом оцінювали й чотириступеневу систему добору «зелених беретів». Та час довів, що не так уже й легко пройти тематичне електронне тестування, потім успішно скласти тест з англійської мови, продемонструвати хорошу фізичну підготовку, а завершити доведення своєї профпридатності схвальною оцінкою під час кваліфікаційної бесіди.  

Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект «Про Конституційний суд України». Головна мета його — передовсім зміни конституційного судочинства: посилення незалежності Конституційного суду України (КСУ) і підвищення його авторитету в суспільстві й державі заради виконання головного завдання — забезпечення верховенства Основного Закону. Проте експерти переконують, що цей нормативний акт потребує доопрацювання. 

Днями проходячи центром Сум, звернув увагу на новий ошатний стенд з оголошенням про послуги міні-готелів у різних куточках обласного центру. Йшлося про квартири в житлових будинках, які підприємливі господарі здають наймачам не на місяці-роки, а тим, хто потребує даху над головою на незначний проміжок часу. Послуги — на всі смаки, залежно від гаманця і потреб: від години і довше, на одну чи кілька діб. 

Три роки тому українцям довелося взятися за зброю. Бійці усвідомлювали: на полі бою легко не буде. Адже те озброєння, що залишилося в арсеналах України, програвало сучасним зразкам армії країни-агресора. Час відсічі ворогу не минув для українців даремно. Лави захисників поповнилися навченими вмотивованими професіоналами. Відбулися й зміни в оборонному секторі країни. Про появу нових зразків озброєння і техніки, перспективи оборонної галузі журналістові «УК» розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК, який з листопада 2016 року також виконує обов’язки виконавчого директора Ліги оборонних підприємств України. 

Про заслуженого журналіста України письменника Петра Жука, який працював разом з видатним поетом Василем Симоненком у Черкасах, ходять легенди. Не злічити його газетних публікацій, а книжок про цікавих особистостей — сотні. Нині у складі групи дослідників він працює над виданням «Реабілітовані історією».